Текст песни Вихід Був - Тіні
Просмотров
16
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
Для вашего ознакомления предоставлен текст песни Вихід Був - Тіні, а еще перевод песни с видео или клипом. Также вы можете прослушать песню онлайн
Тіні блукають по містах
місяць згубив себе в зірках
листя готове до зими
падай, скоро впадемо й ми.
Червоніла з кожним днем земля
надії марні й світ
став полем бою не залишить після себе слід
дитина, яку порвало навпіл у колисці
її життя тепер осіннє листя
Що падає до долу, а потім відлітає
до неба, та навіть неба більше тут немає
лиш дим, крізь нього душі не літають
лунає сміх навколо, вони блукають.
Тіні блукають по містах
місяць згубив себе в зірках
листя готове до зими
падай, скоро впадемо й ми.
Не встигли діти світ побачити їх вже немає, їх батько захищав колись, тепер він теж блукає
У паралельних вимірах там де немає світла
там тільки запах смерті його розносить вітер.
Так важко бути одному, так страшно заблукати
а ще страшніше усвідомлювати всі ці втрати
немає посмішок, обіймів і хороших слів
все чорне, моторошне з нас ніхто так не хотів.
Молилися усім Богам - вони не чули,
кричали діти, та про них, як і про всіх забули
На цих руїнах не збудує ворог своє місто
їм тіні не дадуть, ці душі тут навічно.
Тіні блукають по містах
місяць згубив себе в зірках
листя готове до зими
падай, скоро впадемо й ми.
місяць згубив себе в зірках
листя готове до зими
падай, скоро впадемо й ми.
Червоніла з кожним днем земля
надії марні й світ
став полем бою не залишить після себе слід
дитина, яку порвало навпіл у колисці
її життя тепер осіннє листя
Що падає до долу, а потім відлітає
до неба, та навіть неба більше тут немає
лиш дим, крізь нього душі не літають
лунає сміх навколо, вони блукають.
Тіні блукають по містах
місяць згубив себе в зірках
листя готове до зими
падай, скоро впадемо й ми.
Не встигли діти світ побачити їх вже немає, їх батько захищав колись, тепер він теж блукає
У паралельних вимірах там де немає світла
там тільки запах смерті його розносить вітер.
Так важко бути одному, так страшно заблукати
а ще страшніше усвідомлювати всі ці втрати
немає посмішок, обіймів і хороших слів
все чорне, моторошне з нас ніхто так не хотів.
Молилися усім Богам - вони не чули,
кричали діти, та про них, як і про всіх забули
На цих руїнах не збудує ворог своє місто
їм тіні не дадуть, ці душі тут навічно.
Тіні блукають по містах
місяць згубив себе в зірках
листя готове до зими
падай, скоро впадемо й ми.
Тени бродят по городам
месяц потерял себя в звездах
листья готово к зиме
падай, скоро упадем и мы.
Краснела с каждым днем земля
надежды напрасны и мир
стал полем боя не оставит после себя след
ребенок, которого порвало пополам в колыбели
ее жизни теперь осенние листья
Падающего до пола, а затем улетает
к небу, и даже неба больше здесь нет
лишь дым, сквозь него души не летают
раздается смех вокруг, они блуждают.
Тени бродят по городам
месяц потерял себя в звездах
листья готово к зиме
падай, скоро упадем и мы.
Не успели дети мир увидеть их уже нет, их отец защищал когда-то, теперь он тоже блуждает
В параллельных измерениях там где нет света
там только запах смерти его разносит ветер.
Так трудно быть одному, так страшно заблудиться
а еще страшнее осознавать все эти потери
Есть улыбок, объятий и хороших слов
все черное, жуткое из нас никто так не хотел.
Молились всем богам - они не слышали,
кричали дети, и о них, как и о всех забыли
На этих руинах не построит враг свой город
им тени не дадут, эти души здесь навечно.
Тени бродят по городам
месяц потерял себя в звездах
листья готово к зиме
падай, скоро упадем и мы.
месяц потерял себя в звездах
листья готово к зиме
падай, скоро упадем и мы.
Краснела с каждым днем земля
надежды напрасны и мир
стал полем боя не оставит после себя след
ребенок, которого порвало пополам в колыбели
ее жизни теперь осенние листья
Падающего до пола, а затем улетает
к небу, и даже неба больше здесь нет
лишь дым, сквозь него души не летают
раздается смех вокруг, они блуждают.
Тени бродят по городам
месяц потерял себя в звездах
листья готово к зиме
падай, скоро упадем и мы.
Не успели дети мир увидеть их уже нет, их отец защищал когда-то, теперь он тоже блуждает
В параллельных измерениях там где нет света
там только запах смерти его разносит ветер.
Так трудно быть одному, так страшно заблудиться
а еще страшнее осознавать все эти потери
Есть улыбок, объятий и хороших слов
все черное, жуткое из нас никто так не хотел.
Молились всем богам - они не слышали,
кричали дети, и о них, как и о всех забыли
На этих руинах не построит враг свой город
им тени не дадут, эти души здесь навечно.
Тени бродят по городам
месяц потерял себя в звездах
листья готово к зиме
падай, скоро упадем и мы.