Мій подих рветься, б’ється гнів
Та не зірветься жодне з слів –
Ти увійдеш в обійми погляду
Без тебе тане кожна ніч
Ти сі змінила – в тому й річ –
Мені лишаючи лиш спогади
Ти можеш стати чужою
Ти можеш стати моєю
Ти можеш стати дуже чужою
Ти можеш стати...
І тільки
Ти і я
Моя
Ти смак мого забуття
Замерзли тіні рис твоїх
Завмер навіки ніжний сміх
Цілунок твій – ґенеза холоду
І пальці линуть до тепла,
Жевріючи тремтить зола,
Що мить тому горіла полум’ям
Ховатимусь, тікатиму,
Не пам’ятаючи облич
У сонці зникатиму
За спиною лишивши ніч
Я тільки хотів... лишитись у тебе
Я тільки хотів... до неба
Я тільки хотів... на все життя...
І тільки...
Мое дыхание рвется, бьется гнев
Но не сорвется ни одно из слов -
Ты войдешь в объятия точки зрения
Без тебя тает каждая ночь
Ты си изменила - в том и дело -
Мне оставляя лишь воспоминания
Ты можешь стать чужой
Ты можешь стать моей
Ты можешь стать очень чужой
Ты можешь стать ...
И только
Ты и я
моя
Ты вкус моего забвения
Замерзли тени рис твоих
Замер навеки нежный смех
Поцелуй твой - генезис холода
И пальцы тянутся к теплу,
Тлея дрожит зола,
Что мгновение назад горела пламенем
Прятаться, убегать,
Не помня лиц
В солнце исчезнет
За спиной оставив ночь
Я только хотел ... остаться у тебя
Я только хотел ... в небо
Я только хотел ... на всю жизнь ...
И только ...