Погасли кострища стоянок,
У землю пішли племена.
Забрали в холодні кургани
Сокири, мечі й письмена.
Стьмяніли браслети і гребні,
Розпались намиста разки,
Що їх одягали древні
Смагляві юні жінки.
І келихи срібні і чаши,
Що йшли по кругу колись,
Покрилися порохом часу
І холодом тліну взялись.
Та може, мені здалося –
А час не все переміг.
На чашах тепло збереглося
Тих вуст, що торкалися їх.
І в пута тяжки клинописні
Закована з давніх – давен.
В степу оживає пісня
Давно занімілих племен.
The fires of the parking lots were extinguished,
Tribes went to the land.
Taken in cold mounds
Axes, swords and letters.
Bracelets and combs dimmed,
Necklaces were broken,
That they were dressed by the ancients
Dark young women.
And silver glasses and bowls,
Once upon a time,
They covered themselves with the powder of time
And the cold of the backdrop began.
Yes, it seemed to me -
And time has not conquered everything.
The heat is preserved on the bowls
Those mouths that touched them.
And in the bindings are heavy cuneiform
Chained from old - long ago.
A song comes to life in the steppe
Long-numb tribes.