Отам, де ти стояла,
Якраз на тому місці,
Де я вже втиг побудувати місто,
Із твого сміху,
Тепер - безодня...
І сиплеться намисто,
Із слів тяжких до болю.
Ти різко увірвалась -
Мов тисяча мелодій,
Немов пейзаж, намалювалась. Рідко,
Та все ж буває...
Ти моє "сьогодні",
І я упав у сітку,
Заплетену тобою.
Та пристрасть захолола...
Нажаль лише не довго
Ти побула у мене на долоні.
Зібравши ніжність,
Вся така самотня
На цьому всьому фоні,
Вернулась в "позавчора".
25.07.2013
В.Проценко
Там , где ты стояла ,
Как раз на том месте,
Где я уже втиг построить город ,
С твоего смеха ,
Теперь - бездна ...
И сыплется ожерелье ,
Со слов тяжелых к боли.
Ты резко ворвалась -
Как тысяча мелодий,
Как пейзаж , нарисовалась . редко ,
И все же бывает ...
Ты мое "сегодня" ,
И я упал в сетку ,
Заплетенную тобой .
И страсть остыла ...
К сожалению только недолго
Ты побыла у меня на ладони.
Собрав нежность ,
Вся такая одинокая
На всем этом фоне ,
Вернулась в " позавчера " .
25.07.2013
В.Проценко