Текст песни Ana Keyler - Затишок
Просмотров
21
0 чел. считают текст песни верным
0 чел. считают текст песни неверным
Для вашего ознакомления предоставлен текст песни Ana Keyler - Затишок, а еще перевод песни с видео или клипом. Также вы можете прослушать песню онлайн
сьогодні йде сніг.
а я, якогось-то біса, сиджу, закутий у твої обійми,
серед лісу м'яких іграшок і сімейного пилу,
де танцюють в повітрі аромати шоколаду та вінілу.
якщо б не твоя посмішка і сміх,
я б не чекав до ранку, а відразу кинувся б в біг.
сьогодні біліють дороги, дахи, шарфи та дорожні повії,
але не мое волосся;
але не твої вії.
чому?
здуріти,
кінчики пальців, ніздрі, анатомічно рівні ключиці, зіниці, —
ці святково роздягнені діти сяють різдвяними кольорами,
вони і без ялинки вміють гарно горіти.
яскраво, по-дитячому.
я, наче сп'янілий, валяюся на підлозі
і дивлюся на тебе, підсвічену моїми іскрами у зламаній позі.
дивлюся, наче затонулий у сірих колодезях твого світу
і відчуваю, як льодинки під ковдрою тануть від обіймів,
а рухи в хаотичному танці втрачають орбіту.
якогось-то біса я допиваю шоколадні коктейлі
та залишаюся в тебе
і усю ніч плодовито благаю вийти на сніг
благаю
благаю
зігріваю та охолоджую безліч разів.
ти даруєш мені посмішку, не відчуваючи лиця і ніг,
та тихо собі лаєшся у пітьмі різноманітністю виразів.
сьогодні йде сніг.
одне питання: я програв чи переміг?
а я, якогось-то біса, сиджу, закутий у твої обійми,
серед лісу м'яких іграшок і сімейного пилу,
де танцюють в повітрі аромати шоколаду та вінілу.
якщо б не твоя посмішка і сміх,
я б не чекав до ранку, а відразу кинувся б в біг.
сьогодні біліють дороги, дахи, шарфи та дорожні повії,
але не мое волосся;
але не твої вії.
чому?
здуріти,
кінчики пальців, ніздрі, анатомічно рівні ключиці, зіниці, —
ці святково роздягнені діти сяють різдвяними кольорами,
вони і без ялинки вміють гарно горіти.
яскраво, по-дитячому.
я, наче сп'янілий, валяюся на підлозі
і дивлюся на тебе, підсвічену моїми іскрами у зламаній позі.
дивлюся, наче затонулий у сірих колодезях твого світу
і відчуваю, як льодинки під ковдрою тануть від обіймів,
а рухи в хаотичному танці втрачають орбіту.
якогось-то біса я допиваю шоколадні коктейлі
та залишаюся в тебе
і усю ніч плодовито благаю вийти на сніг
благаю
благаю
зігріваю та охолоджую безліч разів.
ти даруєш мені посмішку, не відчуваючи лиця і ніг,
та тихо собі лаєшся у пітьмі різноманітністю виразів.
сьогодні йде сніг.
одне питання: я програв чи переміг?
сегодня идет снег.
а я, какого-то черта, сижу, закованный в твои объятия,
в лесу мягких игрушек и семейного пыли,
где танцуют в воздухе ароматы шоколада и винила.
если бы не твоя улыбка и смех,
я бы не ждал до утра, а сразу бросился бы в бег.
сегодня белеют дороги, крыши, шарфы и дорожные проститутки,
но не мое волос;
но не твои ресницы.
почему?
с ума сойти,
кончики пальцев, ноздри, анатомически уровне ключицы, зрачки, -
эти празднично раздетые дети сияют рождественскими цветами,
они и без елки умеют красиво гореть.
ярко, по-детски.
я, как пьяный, валяюсь на полу
и смотрю на тебя, светящуюся моими искрами в сломанной позе.
смотрю, как затонувший в серых Колодезь твоего мира
и чувствую, как ледышки под одеялом тают от объятий,
а движения в хаотичном танцы теряют орбиту.
какого-то черта я допиваю шоколадные коктейли
и остаюсь у тебя
и всю ночь плодовито умоляю выйти на снег
умоляю
умоляю
согреваю и охлаждаю множество раз.
ты даришь мне улыбку, не испытывая лица и ног,
и тихо себе ругаешься во тьме разнообразием выражений.
сегодня идет снег.
один вопрос: я проиграл или победил?
а я, какого-то черта, сижу, закованный в твои объятия,
в лесу мягких игрушек и семейного пыли,
где танцуют в воздухе ароматы шоколада и винила.
если бы не твоя улыбка и смех,
я бы не ждал до утра, а сразу бросился бы в бег.
сегодня белеют дороги, крыши, шарфы и дорожные проститутки,
но не мое волос;
но не твои ресницы.
почему?
с ума сойти,
кончики пальцев, ноздри, анатомически уровне ключицы, зрачки, -
эти празднично раздетые дети сияют рождественскими цветами,
они и без елки умеют красиво гореть.
ярко, по-детски.
я, как пьяный, валяюсь на полу
и смотрю на тебя, светящуюся моими искрами в сломанной позе.
смотрю, как затонувший в серых Колодезь твоего мира
и чувствую, как ледышки под одеялом тают от объятий,
а движения в хаотичном танцы теряют орбиту.
какого-то черта я допиваю шоколадные коктейли
и остаюсь у тебя
и всю ночь плодовито умоляю выйти на снег
умоляю
умоляю
согреваю и охлаждаю множество раз.
ты даришь мне улыбку, не испытывая лица и ног,
и тихо себе ругаешься во тьме разнообразием выражений.
сегодня идет снег.
один вопрос: я проиграл или победил?