Серед пустих обійм, і не живих ідей,
Блукають почуття - покинутих людей,
І небеса не спинять плач,
І білий день уже погас.
Приспів!
Тільки ти не забудь, миті мелодій дощу ,
Тільки не пожалій про все..
Може й воно пройшло, може й не сповнилось,
Та не забуду я тебе.
Безмежність почуттів, здається не живим,
І пристрасть ніжних губ, пройшла мов сірий дим,
І небеса не спинять плач,
І білий день уже погас.
Приспів !
Среди пустых объятий, а не живых идей,
Бродить по чувствам - заброшенные люди,
И небеса не перестают плакать,
И белый день уже ушел.
Хор!
Только не забывай, моменты дождя,
Просто не сожаление обо всем ..
Может быть, это прошло, может быть не заполнено,
Но я не забуду тебя.
Бесконечность чувств кажется не живой,
И страсть нежных губ, пошла как серый дым,
И небеса не перестают плакать,
И белый день уже ушел.
Хор!