обірвані хвилини, бринчать ключі в кишені,
похмурі очі, серця живі мішені.
нас не зламати, що трапиться неважливо,
частоти пульсу та опір знову неможливий.
це як концерт наживо, є тільки одна спроба,
у тебе є ті ліки, а в мене є хвороба.
вогненебезпечно, що тепер робити.
я втомився кохати і тим паче любити.
що мені ти скажеш, що там буде далі.
залишись хоч трошки, подзвони мамі.
вогненебезпечно, що тепер робити.
я втомився кохати і тим паче любити.
що мені ти скажеш, що там буде далі.
залишись хоч трошки, подзвони мамі.
краплини часу, пускаю дим в легені.
твоє життя то вітер, моє у тебе в жмені.
ти знов мовчиш та щоби ти не сказала,
у сьому білому світі мені тебе замало.
передаєш сигнали, є тільки одна спроба,
та ти не ліки, ти є моя хвороба.
оборванные минуты, бринчать ключи в кармане,
мрачные глаза, сердца живые мишени.
нас не сломать, что случится неважно,
частоты пульса и сопротивление снова невозможен.
это как концерт вживую, есть только одна попытка,
у тебя есть те лекарства, а у меня есть болезнь.
огнеопасно, что теперь делать.
я устал любить и тем более любить.
что мне ты скажешь, что там будет дальше.
остались хоть немножко, позвони маме.
огнеопасно, что теперь делать.
я устал любить и тем более любить.
что мне ты скажешь, что там будет дальше.
остались хоть немножко, позвони маме.
капли времени, пускаю дым в легкие.
твоя жизнь то ветер, мое у тебя в руке.
ты опять молчишь и чтобы ты не сказала,
в седьмую белом свете мне тебя мало.
передаешь сигналы, есть только одна попытка,
и ты не лекарство, ты моя болезнь.