Синьоокою чаклункою, бувало,
Називав мене і руки цілував,
Мабуть, справжнє щастя то було й не стало.
Час минув і вже, як сніг розтав.
Що тоді хотіла, я сама не знаю,
Може подарунків, може просто слів.
Я не вірю в те, що почуття вмирає,
Що вогонь любові догорів.
Пр.
Більше ніхто,
Тільки я в тому винна -
Божевільна!
Більше ніхто,
Тільки я в тому винна -
Божевільна!
"Повернись!", - тобі сказати не зумію.
Квітень за вікном, а на душі - зима.
Ти вже не один, і я це розумію,
Що ж, цього хотіла я сама.
Пр.
Синьоокою чаклункою, бувало,
Називав мене і руки цілував,
Може, справжнє щастя - то було,
Й не стало...
Bluebell sorcerer, happened,
Called me and kissed my hands
Apparently, true happiness was and was not.
Time has passed and already, as the snow broke down.
What I wanted then I do not know myself
Can gifts, maybe just words.
I do not believe that feeling is dying
What a fire of love has burned up.
Pr
No one else
Only I'm guilty of it -
Crazy!
No one else
Only I'm guilty of it -
Crazy!
& quot; Go! & quot ;, - I will not be able to tell you.
April is outside the window, and the shower is winter.
You are no longer alone, and I understand it.
Well, I wanted it for myself.
Pr
Bluebell sorcerer, happened,
Called me and kissed my hands
Perhaps true happiness - that was,
It did not stop ...