Постжовтневе (Ходи зі мною…)
Привіт. Ти як? А я от вірю знову…
У що не знаю.. Як завжди – навгад.
Вже вкотре з жовтнем завела розмову,
А післязавтра буде листопад.
Він принесе шарфи, струни тремтіння,
Зриватиме шматки надій з дерев.
А знаєш, все його півсонне бурмотіння
Не вб’є тендітну ніжність королев.
Я ж королева, хоч і без корони,
В мене є ти… Король мого дощу…
Дощу ,що витирає сліз кордони,
Який шепоче: «Ні, не відпущу..»
А післязавтра буде листопад,
Він гратиметься зірочок човнами.
Буде багато чаю, зривів, зрад,
Та то все буде аж ніяк не з нами…
В нас буде сонце! І багато неба!
Відтінки фарб у контурах води…
Повір, для щастя зовсім краплю треба
В рідних очах знаходити свої сліди…
...Ти як, не проти? Ну тоді, ходи…
Постжовнн (гуляя со мной ...)
Привет. Как дела? И я снова верю ...
То, что я не знаю .. как всегда - управление.
Уже еще раз с октября я заложил разговор,
А после завтра это будет ноябрь.
Это принесет шарфы, дрожание струн,
Сломает куски надежд на деревьях.
И вы знаете, все его половины повышения
Не убьет тендерную нежность королев.
Я королева, хотя без короны,
У меня есть ты ... король моего дождя ...
Дождь вытирает границы слез,
Что шепчет: «Нет, я не отпущу».
Через день после завтра будет ноябрь,
Он сыграет звезды лодки.
Там будет много чая, поломки, предательство,
А потом все не будет с нами ...
Мы будем солнцем! И много небес!
Краска оттенков в водяных контурах ...
Поверьте, для счастья вообще капля это необходимо
В своих матерей находят свои следы ...
... Тебе нравится, а не против? Ну тогда ходьба ...