Тихо заплаче земля,
З нею заплачу і я.
Поміж високих дубів у райськім саду.
Співами ангела там заколисаний,
В сотні небесній навіки залишуся,
Мене пробач, мамо, я не прийду.
Встане навесні зоря,
З нею Вкраїна моя.
Грізно завиє до неба широкий Дніпро.
Сам же колись то мріяв під Місяцем,
А відтепер я житиму високо,
Тату, мене не шукай серед дібров.
Впаде на гріб мій сльоза,
Осяде навколо роса.
А у саду жеврітиме первоцвіт.
Настала пора, он ключ мій летить,
Летітиму з ним, бо я вже простив,
І ви того, хто в мене стріляв простіть.
Quietly cry earth
I will pay for it.
Pomіzh high oak in the garden.
With angel spellings there,
In hundreds of heavenly naviki overwhelmed,
Mene probach, Mom, I will not come.
Astana hinged,
With her Vkraina my.
Wide Dnipro depends on the sky.
The very same kris that mryav pіd Mіsyatsem,
And I live my life,
Tattoo, mene not shukay mid dіbrov.
In the middle of the world,
Downturn around the dew.
And at the garden gevrite firstv.
It is time, he is the key my fly,
Let it go to him, more I forgive,
І type, hto in me lining up simple.