В дні перемог і в дні поразок,
Щасливі дні і в дні сумні
Іду з дитинства до Тараса,
Несу думки свої земні.
Коли в душі моїй тривога,
Коли в душі пекельний щем,
Іду до нього, до живого
У всесвіт віршів і поем.
Крізь вітер злий карбую кроки
І чую серцем кожну мить,
"Реве та стогне Дніпр широкий", |
Щоб розбудити всіх, хто спить. | (2)
Ой червона рута на чолі твоїм,
Ой крута та круча, де Тарас стоїть
Ой крута та круча, де стоїть Тарас
І крізь роки кличе, кличе, кличе нас!
Я не один іду до нього –
Ідуть до нього тисячі,
Наче грішники до Бога
Свої печалі несучи.
І доки в римах Заповіту
Вогонь поезії не згас.
Той рух до сонця не спинити
Бо зветься сонце те Тарас.
Іду крізь свята, і крізь будні,
Крізь глум юрби, і суєту
Ні не в минуле, а в майбутнє
До тебе я, Тарасе, йду.
In the days of victories and in the days of defeats,
Happy days and sad days
I am going from Taras to my childhood
I am carrying my thoughts on earth.
When in my heart my anxiety
When in the soul the hell is sham
I go to him, to live
In the universe of poems and poems.
Through the wind evil steps are taken
And I hear the heart every moment
& quot; Rivers and Groves Dnieper is wide & quot;, |
To wake everyone sleeping. | (2)
Oh red head at your head
Oh, cool and steep, where Taras stands
Oh, cool and steep, where Taras stands
And through the years he cries, he calls, he calls us!
I do not have one go to him -
Thousands go to him
Like sinners to God
Carrying their sadness
And while in the rites of the covenant
The poetry fire did not go away.
That motion to the sun does not stop
For the sun is called Taras.
I go through holidays and through everyday life
Through the gloom of the crowd, and fuss
Not in the past, but in the future
I, Taras, go to you.