Срібні роси вмили моє волосся,
Кличе срібний дзвін до себе,
Я забуваюсь, відпускаю золотаву осінь,
Повертаю на північ і падаю у срібне небо...
Легко відпустити, що не мав,
Просто забуваю, що не треба,
Відпускаю свідомість вище хмар,
Злітаю і падаю у срібне небо.
Серце моє належить не тобі!
Розчинаяю свою душу в срібному небі...
Дощ зі сріблом світла стіка з долонь
В ріки, що зривають греблі
Й несуть мене горіти в білий той вогонь,
Що з нього іскрами сиплюсь і падаю у срібне небо...
Серце моє належить не тобі!
Розчинаяю свою душу в срібному небі...
Падаю у срібне небо...
© Чорна Перлина
Серебряная роса вымыла мои волосы,
Автомобили серебряного колокольчика,
Я забыл, отпустить золотую осень,
Я поворачиваюсь на север и падаю в серебряное небо ...
Легко отпустить, этого не было,
Я просто забываю, что не нужно,
Я выпускаю сознание над облаками,
Я летаю и падаю в серебряное небо.
Мое сердце не принадлежит тебе!
Я растворяю свою душу в серебряном небе ...
Дождь с серебряным светом из ладоней
В реки, которые ломают плотину
И носи меня сжигать в белом, этот огонь,
Что от этого, я наливаю и падаю в серебряное небо ...
Мое сердце не принадлежит тебе!
Я растворяю свою душу в серебряном небе ...
Я падаю в серебряное небо ...
© Black Pearl