Стоїть на Волгою курган,
Шумить густими полинами.
І сивий стелиться туман
В степу над вбитими синами.
Вітри їх в синю даль зовуть,
Багряний ранок мружить вії.
І роси падають в траву,
Гарячі роси падають в траву,
Як сльози матері святії.
Ішли в шинелях юнаки
З Тамбова, Києва і Тули.
В боях важких біля ріки
В кургані волзькому заснули.
Вітри їх в синю даль зовуть,
Багряний ранок мружить вії.
І роси падають в траву,
Гарячі роси падають в траву,
Як сльози матері святії.
Затих над степом ураган,
Гримлять лиш в спогадах гармати.
Стоїть край берега курган,
І в ньому сплять брати-солдати.
Вітри їх в синю даль зовуть,
Шумлять, як втрачені надії.
І роси падають в траву,
Гарячі роси падають в траву,
Як сльози матері святії.
There is a mound on the Volga,
Noise with thick wormwood.
And a gray mist spreads
In the steppe over the murdered sons.
The winds call them into the blue distance,
A crimson morning frowns.
And the dew falls in the grass,
Hot dew falls on the grass,
Like the tears of a holy mother.
The young men were wearing overcoats
From Tambov, Kiev and Tula.
In heavy fighting by the river
They fell asleep in the Volga mound.
The winds call them into the blue distance,
A crimson morning frowns.
And the dew falls in the grass,
Hot dew falls on the grass,
Like the tears of a holy mother.
The hurricane subsided over the steppe,
To thunder only in the memories of the cannon.
There is a mound near the shore,
And the brothers-soldiers sleep in it.
The winds call them into the blue distance,
They rustle like lost hopes.
And the dew falls in the grass,
Hot dew falls on the grass,
Like the tears of a holy mother.