Що зранку прокинусь, то згадаю про неї –
красуню таку милу, гарну і вродливу.
Що вдень, де б не був, то я бачу її у вітринах
Великих та шикарних магазинів.
Що вечора я постійно по стінах
Малюю цю дівчину – вона моя єдина,
Бо для мене і серця мого вона звірятко миле...
Вона змія, моя мамо.
Збережи мене від неї...
Вона змія, моя мамо.
Забери мене від неї...
Я не сплю, бо я бачу країну, де сходить сонце,
Що світить у вікна кімнати.
Там, у країні віршів, на горі Фудзіямі,
Де вітер, де скелі і птахи,
Там, де кінчається все і починається нове життя
І нове свято, там мусила бути і ти...
Вона змія, моя мамо.
Збережи мене від неї...
Вона змія, моя мамо.
Забери мене від неї...
Что утром проснусь, то вспомню о ней -
красавицу такую милую, красивую и красивую.
Что днем, где бы ни был, я вижу ее в витринах
Больших и шикарных магазинов.
Что вечера я постоянно по стенам
Рисую эту девушку - она моя единственная,
Потому что для меня и моего сердца она зверек милое ...
Она змея, моя мама.
Сохрани меня от нее ...
Она змея, моя мама.
Забери меня от нее ...
Я не сплю, я вижу страну, где восходит солнце,
Что светит в окна комнаты.
Там, в стране стихов, на горе Фудзияма,
Где ветер, где скалы и птицы,
Там, где кончается все и начинается новая жизнь
И новый праздник, там должна быть и ты ...
Она змея, моя мама.
Сохрани меня от нее ...
Она змея, моя мама.
Забери меня от нее ...