вірш Ліни Костенко
І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
Я ще ніколи не пила
Такої чистої печалі,
Такої спраглої жаги,
Такого зойку у мовчанні,
Такого сяйва навкруги.
Такої зоряної тиші.
Такого безміру в добі!..
Це, може, навіть і не пісня,
А квіти, кинуті тобі,
А квіти, кинуті тобі...
І як тепер тебе забути?
Душа до краю добрела.
Такої дивної отрути
Я ще ніколи не пила,
Я ще ніколи не пила...
Vrsh Lіni Kostenko
І yak now forget you?
The soul has reached the edge.
Tako marvelously
I have not drunk nikoli
Takoi purely sadness,
Takoyi spragloi zagi,
This zoyka at movchani,
Such a saiva in a circle.
Takoi zoryano ї tishі.
Such a world in a good way! ..
Tse, mozh, navіt i not pіsnya,
And kvіti, kinut tobі,
And kvіti kinut tobі ...
І yak now forget you?
The soul has reached the edge.
Tako marvelously
I didn’t drink nikoli
I didn’t drink nikoli ...