Текст песни Олександр Смик - Романс

Вже сутінки упали на левади,
Затихли понад світом голоси,
Хто нашому побаченню завадить?
Хіба що пух найпершої роси.
Пестлива ніч на всі вагання з морем,
Зашепотить схвильовано трава,
І я почую із найпершим болем
Знайомий щем окутаний в словах.

Приспів:
Люблю, люблю! Немов жага обпалить
Люблю, люблю! Мов сонце обпіка.
Під серцем коли грудочка опалу
Нагадує любов була яка...
Під серцем коли грудочка опалу
Нагадує любов була яка...

Люблю, люблю! Як завжди потаємно
Розгублене повторює дівча
Абетку цю у вічності взаємно,
Яку ніхто ніколи не вивчав.
А потім губи відведе лякливо,
Покриє білий привід лепеха,
Падіння наше омивають зливи
Та грім під серцем чомусь затиха...

Приспів.