На пероні поміж юрби, серед моря людських тривог,
Так нежданно зустрілись ми – знову доля звела нас двох.
І не знаємо, що сказать, і не в силі знайти слова,
А в душі лише біль образ, а на серці печаль одна.
Приспів:
Я не вірю тобі,
Я не вірю собі,
Я не вірю очам,
Я не вірю словам. (весь куплет – 2)
Той загублений дивний світ, той непізнаний рай землі,
Серед тисячі довгих літ, лиш наснився тобі й мені.
Так невпинно минає час і ніщо не повернеш знов,
На пероні поміж юрби провели ми свою любов.
Приспів (2)
On the perception of the Yurbi, mid-sea of people trivog,
So unexpectedly, the Mi-znu share of them called us two.
I don’t know how to say, I can’t know the words,
And in the soul lish bіl image, but on the heart sad one.
Prispiv:
I do not blame you,
I'm not sobie,
I do not like it
I do not speak words. (whole couplet - 2)
That of the ruins of the divine light, that of non-knowledge, the paradise of the earth,
The middle of the dovgih lіt, without a head to toe and me.
So not a minute, and never turn,
On peronі pomіzh yurbi spent their love.
Add (2)