Янанебібув. Куди літав – сам не знав.
Бо навколо мене був туман. Падав сніг.
Ти лежала на землі. Я підняв.
Я на небі був – тебе знайшов на землі.
Приспів:
Ти казала: "Їж мене", ти казала: "Пий мене",
Ти казала: "Лий мене на себе, я твоя".
Ти лежала, я літав, а коли без сили впав,
Зникла й не сказала ти мені своє ім’я.
Заливає клей усі мої думки, валить з ніг.
Скільки потім я хотів назад, а не зміг.
І на фестивалі снів ти була не своя,
Виглядає, що історія моя – не твоя.
Приспів
Джананенбибув. Он не знал, куда он полетел.
Потому что вокруг меня был туман. Снег упал.
Вы лежали на земле. Я поднял.
Я был в небе - я нашел тебя на земле.
Припев:
Ты сказал: «Съешь меня», ты сказал: «Выпей меня»,
Вы сказали: «У меня есть я, я твой».
Ты лежал, я полетел, и когда я упал без власти,
Вы исчез и не сказали мне свое имя.
Заполняет клей все мои мысли, падает с ног на голову.
Сколько я хотел вернуть и не мог.
И на фестивале мечты вы не были вашим собственным,
Похоже, моя история не твоя.
Припев