Де я не йду, що не почну,
все тінь твоя зо мною,.
і кождий сміх, момент утіх
тьмить хмарою сумною.
"Чого, — питаю я не раз, —
життя моє лоточиш?
Ти не моя, а я не твій,
чого від мене хочеш?
Чи завинив тобі я що?
Чи тужиш так за мною,
що тінь твоя вкрива мене
все хмарою сумною?"
Та тінь мовчить, звичайно — тінь,
ні мови, ні розмови;
а може, се моєї тінь
покійної любови.
Где я не ухожу, что не начну,
все тень твоя со мною,.
и каждый смех, момент утех
тьмой облаком печальным.
"Чего, - спрашиваю я не раз, -
жизнь мою лоточишь?
Ты не моя, а я не твой,
чего от меня хочешь?
Провинился ли тебе что-нибудь?
Тоскуешь ли так за мной,
что тень твоя покрывала меня
все тучей печальной?"
Да тень молчит, конечно — тень,
ни речи, ни разговоры;
а может, это моя тень
покойной любви.