Слова Вадима Крищенка
Вже відгоріли айстри у саду,
Кленове листя золотом облито.
А я іду по стежиці іду,
Яку стоптало наше спільне літо.
Я знаю ти не вернешся уже,
Бо наші долі ніби розкололись,
Але для чого пам"ять береже
Твоє тепло і твій привітний голос.
Приспів:
Забудеш. Запитують трави сумні
Забудеш. Питає із вирію птах,
А серце не може сказати, що ні,
А серце не вміє сказати, що так.
Я не шукаю на чиїй вині,
Те що стежина не простлалась далі,
Але здається вже тепер мені,
Що ми зміняли радість на печалі.
І загубили ніжність молоду
В словах гарячих і несамовитих
Я знов іду, чого я знов іду
По стежці де ходило наше літо.
Приспів.
Words Vadim Krischenko
Vzhe vіdgorіli Istri by the garden,
Maple leafing gold drenched.
And I follow the stitches,
Yak was tattered by our spіlne lito.
I know ti won't come back already,
Bo our share nibi rose,
Ale for what pamyat
Your warm and your privytny voice.
Prispiv:
Zabudesh. To power the grass
Zabudesh. Pita іz virіyu ptah,
But the heart cannot say,
And the heart is not in my words, so.
I do not sneak on cheek wine,
Those scho stitch did not go away,
Ale be built right now,
So they made me feel sad.
І ruined the young
In the words of hot and non-Samovitic
I know, I know, I know
According to the stitches de ours went.
Pripiv