Музика Олександра Злотника
Слова Степана Литвина
Мені здавалося як лілії зривав,
що тих квіток у нас немало.
Я їх коханій дарував, я їх коханій дарував,
мене кохана цілувала.
А білі квіти юнаки несли в човни,
а білі квіти рвали всюди.
І важко плакали вони, і важко плакали вони,
і важко плакали, мов люди.
і нас покинули вони, і нас покинули вони,
немов любов, що вже не буде.
Уже літа на білих конях пропливли.
По білих квітах геть промчали.
І квіти вже не зацвіли, і квіти вже не зацвіли,
де нас кохані зустрічали.
Ой хто ж так ніжно їх лілеями назвав?
Немов признався у коханні!
Якби ж я знав, коли зривав, якби ж я знав, коли зривав,
що людям тих квіток не стане?
Якби ж я знав, коли зривав, якби ж я знав, коли зривав,
що ці квітки для нас востаннє!
Ой хто ж так ніжно їх лілеями назвав?
Немов признався у коханні!
Якби ж я знав, коли зривав, якби ж я знав, коли зривав,
що людям тих квіток не стане?
Якби ж я знав, коли зривав, якби ж я знав, коли зривав,
що ці квітки для нас востаннє!
Музыка Александр Злотник
Слова Степана Литвина
Мне казалось как лилии срывал,
что тех цветков у нас немало.
Я их любимой дарил, я их любимой дарил,
меня любимая целовала.
А белые цветы юноши несли в лодки,
а белые цветы рвали везде.
И трудно плакали они, и трудно плакали они,
и трудно плакали, как люди.
и нас оставили, и нас оставили,
как любовь, что уже не будет.
Уже летом на белых лошадях проплыли.
По белых цветах совершенно промчались.
И цветы уже не зацвели, и цветы уже не зацвели,
где нас любимые встречали.
Ой кто так нежно их лилиями назвал?
Как признался в любви!
Если бы я знал, когда срывал, если бы я знал, когда срывал,
что людям тех цветков не станет?
Если бы я знал, когда срывал, если бы я знал, когда срывал,
что эти цветки для нас в последний раз!
Ой кто так нежно их лилиями назвал?
Как признался в любви!
Если бы я знал, когда срывал, если бы я знал, когда срывал,
что людям тех цветков не станет?
Если бы я знал, когда срывал, если бы я знал, когда срывал,
что эти цветки для нас в последний раз!