Де нічка у гуцульській хустці, вмочає косу в потічок,
Де зорі висіяні густо горять,неначе сто свічок.
Де серце звеселить трембіта, а очі врода молода,
Я звідти, друзі мої звідти, мої там щастя і жура.
Приспів:
Там,де гори сині, в тесаній хатині доля грає на струні,
З краю, що в смереках бачу всіх здалека, світ видніється мені,
Там потоки-ріки бистрі ніби дикі, наче птахи на порі,
Там гуцулка-мати вийде нас стрічати ще до ранньої зорі.
Ой біла полонинська ватра тебе зігріє і мене,
І вже не варто,вже не варто нам щось пригадувать сумне.
Скажу я іншим без докору, скажу і засвічусь увесь,
Хто в горах дивиться у гору, хто в горах ближчий до небес.
Where's the night in a Hutsul shawl, dipping a spit into a stream,
When the dawns are sown, they are burning a lot, like a hundred candles.
Where the heart is triumphant, and the eyes of the young are bright,
I'm from there, my friends are from there, my happiness and jury are there.
Chorus:
There, where the mountains are blue, the fate plays in the string in the hewn hut,
From the edge that I see in the fires from afar, the world is visible to me,
There streams of river beast are as wild as birds at a time,
There the Hutsulka-mother will leave us before the early dawn.
Oh white poloninskaya vratra will warm you and me,
And no longer worth it, no longer should we remember something sad.
I will speak to others without reproof, I will say, and I will illuminate everything,
Who looks at the mountain in the mountains, who are in the mountains closer to heaven.