Поїзд у Варшаву спогади навіяв.
Я на Україні згадую тебе.
Ти співав для мене пісню вечорами:
"Komu co do tego, ze my tak kochamy..."
Я люблю, коханий, Київ і Варшаву,
Але батьківщина в кожного своя.
Як тебе згадаю - забринить сльозами: (2)
"Komu co do tego, ze my tak kochamy..."
Поїзд у Варшаву йде крізь моє серце,
Сто доріг між нами, а печаль одна.
І минають роки, роки за роками... (2)
Komu co do tego, ze my tak kochamy...
The train to Warsaw brought back memories.
I mention you in Ukraine.
You sang a song for me in the evenings:
"Who's up to tego, ze my tak kochamy ..."
I love, sweetheart, Kyiv and Warsaw,
But everyone's homeland is different.
As I will mention - to tear: (2)
"Who's up to tego, ze my tak kochamy ..."
The train to Warsaw goes through my heart,
One hundred roads between us and one sadness.
And years after years pass ... (2)
Who's up to tego, already my kochamy ...