Зашуміла ліщинонька, | (2)
Заплакала дівчинонька.
Заплакала, затужила - | (2)
Нема того, що любила.
Нема його і не буде: | (2)
Розраяли злії люди.
Розраяли, розсудили, | (2)
Щоб ми в парі не ходили.
А ми в парі ходить будем, | (2)
Одно друге любить будем!
Крикнув старий на малого: | (2)
"Сідлай коня вороного!
Та й поїдем в чисте поле - | (2)
Там дівчина просо поле.
Просо поле, гречку в'яже, | (2)
Козакові правду скаже!"
"Скажи, скажи, дівча, правду, | (2)
Як не скажеш, - другу знайду!
Як не знайду я другої -
Піду в море утоплюся
Або в камінь розіб'юся!"
"Скажу, скажу щиру правду: | (2)
Вірно люблю ще й кохаю!
Вірно люблю ще й кохаю, | (2)
Як не бачу, то вмираю!"
Shamelessly wailing, | (2)
A girlfriend cried.
Cried, thickened - | (2)
There is nothing that I loved.
There is no and will not be: | (2)
People were drowning.
Rozhiyali, judged, | (2)
That we do not go in a pair.
And we will walk in a pair, | (2)
One will love our friend!
Screamed old to small: | (2)
"Saddle the horse of the crows!
And let's go to a clean field - | (2)
There, the girl millet the field.
Millet field, buckwheat knit, | (2)
Cossack will tell the truth! "
"Tell me, girl, truth, | (2)
As you can not say - I'll find the second one!
How can I not find the second -
I'm going to drown in the sea
Or I'll break the stone! "
"I will tell you the true truth: | (2)
Truly love and love me too!
I really love and love too, | (2)
As I do not see, I'm dying! "