У тихому гаю Лисичка щастя мала,
Як у своїм добрі, жила, гуляла;
Ніхто її там не лякав,
І вдень, і ввечері там соловей співав,
І пташки пурхали, зозуленька кувала;
Скрізь зеленіло, все цвіло;
Так гарно, любо там було.
Лисиця так собі казала:
— От де по правді можна жить
І доленьку хвалить,
В добрі кохаться, всіх любити,
Ніколи зла і кривди не чинити! —
Якби ж то правдонька щербата не була,
То, може, й справді б так жила.
Раз на калині недалечке
Угляділа вона гніздечко;
Сиділи пташки там.
— Ох,— каже,— як не гріх котам
Таких малесеньких, безвинних не жаліти!
І їм же хочеться на світі жити...
Ну, вже коти! Десь на лихо вони
Вродились, вражії сини,
Не тільки вдень — вночі поживу бачуть,
Не бачать тільки, як горюють в світі, плачуть..
Зажерливих пройдисвітів таких
Я перевішала б усіх...-
І жалібниця щось сказати ще хотіла,
Аж пташки із гнізда додолу якось ляп —
Лисичка зараз хап та хап —
Прехорошенько всіх поїла...
Як жалібно співати почала,
А он на що звела!
Лукавий чоловік словами нас голубить,
Неначе всіх і жалує, і любить,
Для правди, для добра живе,
Як по воді пливе;
А ближче придивись ти —
І видно, що виля хвостом:
Помажу, мов, медком —
Солодше буде з'їсти.
(1891)
In the quiet grove, Chanterelles had a little happiness.
How good, he lived, walked;
No one scared her there
And day and night there sang a nightingale,
And the birds were fluttering, the cuckoo swallowed;
Everywhere it greens, everything is moldy;
So fine, any there was.
The fox said so:
- From where you really can live
And praise for a long time
Good to love, love all,
Never wrong and wrongdoing! -
If it was true, there was no brushcutter
Maybe he really would have lived that way.
Once in the meadow is not far away
She caught a nest;
The birds were sitting there.
- Oh, - says, - not a sin to the cats
Such little, innocent, do not panic!
And they want to live in the world ...
Well, already cats! They are somewhere in distress
I was born, my enemies were sons
Not only in the afternoon - at night, they see food,
Do not see just how mournful they cry in the world ..
The bogus races of such
I would throw away all ...-
And the pity still wanted to say something
But the birds from the nest to the ground somehow a slap -
Chanterelle and Haps now -
Precociously everyone ate ...
How to mourn to sing
And he ordered that!
A wicked man dribbles us with words.
Like everyone, both laments and loves
For the truth, for good living,
How the water floats;
And get closer to you -
And it is evident that the tail with the fork:
I'll crush, like
Will eat sweeter
(1891)