Найважче говорити тоді,
коли справді є що сказати.
Слова,
наче якір, падають на дно душі,
думки
поодинці слухняно сідають за грати.
Іронія долі ница й ганебна.
Сподіваюсь, час тебе добре провчив.
Бачиш,
на перетині океану та неба
наш з тобою залитий сонцем Бейрут?
Про все найдорожче – мовчи.
Впустиш слово з вуст – заберуть.
Нога б моя не ступала на
совість цього забутого Господом порту.
У людях тут більше солі,
ніж може вмістити сам океан.
Бачиш,
як тонуть ненароджені серця,
рештки невдалих абортів,
як судомить
від спогадів пристань
і як вигинається дугою її занедбаний стан?
Це все ще не загоїлось, це все ще пульсує й болить
так, що не заснути, торкаючись ліжка спиною.
Іноді любов – це трикутник,
в якому краще бути самотнім,
бо той, хто самотній, ніколи не буде покинутим.
Nayvazhche speak Todi,
if spravdі є scho skazati.
The words,
nachakir, fall to the bottom of the soul,
pillows
One by one hearsay for grati.
Ironiya dolі nitsa ganebna.
Spodіvayas, an hour to you kindly.
Bachish,
on the ocean and the sky
is ours thee with sun beirut?
About all found expensive - movchi.
Let in the word “W” - pick it up.
My foot has not stepped on
sov_ tsego zabutego Lord port.
People have more salt here,
May we take the ocean itself.
Bachish,
yak drown irregular heart,
lattice nevdalikh abortіv,
yak judge
vd spogadiv pier
i yak viginatsya arc її zedbany camp?
Tse all the more failed, tse all the pulse to hurt
so don’t you fall asleep, torkyuchis lіzhka back.
Іnodі love - tse trick,
in Yakomu krashte buti samotnіm,
For those who are homely, nikols will not leave.