Не було більше ліпшого неба
Не було більше ліпшого сонця
Не було вже ніколи такого нормального світу
Який був тоді, коли він був ше малий
Життя йому відрізало крила
Брехати і мовчати навчило
Життя його мозгами крутило, як хтіло
І скоро він був вже не він
Заклеєними вухами слухав
Не свої мав приклеєні руки
Сліпими не своїми очима дивився про себе не своє кіно
В кіно нічо не можна міняти
Ту правду не можливо не знати
І вже йому не хтілося спати
Бо снилися кимось придумані сни
А рідні сни засипало снігом...
А поїзд треба було спинити
І то єдине, шо він сам міг зробити
І з метою зупинити той поїзд
Ногами пішов на залізну дорогу, ліг спати і вмер
Ліг спати і вмер...
There was no better sky than it was
There was no better sun
There was never such a normal world
What was when he was small
Life cut off his wings
Lied and silent taught
Life in his brains twisted like a hitch
And soon he was no longer him
He listened with glued ears
Not his own hands were stuck
Blind people did not see their own cinema with their own eyes
In the movie nothing can be changed
That truth can not be ignored
And he did not even wake up to sleep
Because someone dreamed invented dreams
And my dreams fell asleep with snow ...
And the train had to be stopped
And that's the only thing he could do
And in order to stop that train
He went to the railway with his feet, went to bed and died
Went to sleep and died ...