Ілюзією прожитих віків,
Поетами написаних історій
В маленькім місті крізь полон дощів
Навік зустрілись дві крилаті долі.
Словами не можливо розказать,
Як ті серця замріяно кохали,
В таке не міг повірить навіть Бог,
Вони ж під небом високо літали.
Таких історій дуже мало на землі,
Вони кохали дуже сильно й до нестями,
Їм дуже заздрили всі очі злі
Та не зламать любов, яка жила віками.
Дивився в її очі й він тонув,
Для неї ж він був просто ідеалом,
Ніхто б тоді ніколи б не збагнув,
Що може все завершитись провалом.
Чи може Бог дивився не туди?
Чи може замалий для них став світ?
Не зміг він врятувати від біди
Той ніжний і закоханий політ.
Чому трапляється таке ніхто не знає
І виникло багато запитань,
Її він досі пристрасно кохає,
Вона ж, чомусь, не хоче цих кохань.
Навіщо все це? Як це зупинити?
Нема причин. Їх не було, повір.
Коли проходить день і наступає вечір,
Він наче вітер виліта на двір.
І дивиться угору й тихо плаче,
Шука на небі дві ясних зорі.
Одна десь над Полтавою літає,
А інша світиться у нього у дворі.
Він пада на коліна і благає,
Щоб доля повернула ту любов.
До крику, до жалю і до нестями
Він хоче обійняти її знов.
Сюжет простий: щоночі він благає
Все вернути і почати знов.
Нехай наступить мить, для них засяє
Їх спільний день, де починається любов.
Коли відлітає твоє кохання, розумієш,
Що багато втрачено, але все марно,
Чорно-білі кольори тепер в твоїх очах,
Немає фарби, немає фарби, минув той час.
Почуття мої залишились на самоті,
Як завжди я тебе чекав вдома, але на тебе справжню,
Та не в снах, в яких приходиш знову й знову,
Обійняти хочу і почути лагідне слово.
Але як повернути все це назад,
Змінити той час, моє життя без втрат.
Тримати у руках твої долоні
Поцілунками лічитися від болю, від свого болю.
Кохати без тями, немов живеш один день,
Любуватися очима кожен день,
Кожен день дарувати пісні, дарувати себе,
Я все, що можу зробити, все роблю для тебе.
Благали зорі і благало небо:
Ти схаменись, до нього повернись,
Але усі прохання вже не треба,
Я наче птаха, що летить у вись.
Чарівним ранком, тихо на світанні
Я відлетіла у чарівний світ,
Де зорепадом падають бажання,
Де дійсно є захопливий політ.
Пробач мені, моє чарівне сонце,
Але, на жаль, я вже давно не та,
В моїй душі нема уже кохання
І залишилась тільки самота.
Душа холодна, серце наче крига,
Не знаю як тобі це пояснить,
Холодна я, нічого вже не треба,
Мене тепер уже не зупинить.
The illusion of the ages lived
Poets written stories
In a small town through the rain
Forever, met two winged fates.
Words can not be told
As those hearts were dreaming, they loved
God could not believe in such a
They were flying high under the sky.
Such stories are very small on earth,
They loved very much and not enough
They were very jealous of all the evil eyes
But do not break love that has lived for ages.
He looked into her eyes and he drowned
For her he was just an ideal
No one would never have realized that
What can all fail.
Can God look not there?
Can the world become too small for them?
He could not save from the trouble
That gentle and in love flight.
Why does anyone ever know this?
And many questions arose
She still loves her passionately
She, for some reason, does not want these love.
Why all this? How to stop it?
There are no reasons. They were not, believe me.
When the day passes and the evening comes,
It's like the wind flew to the yard.
And looking up and weeping softly
Seek two bright stars in the sky.
One flies over Poltava
And the other shines in his court.
He falls on his knees and begs
That fate has turned that love.
To shout, to pity and to fail
He wants to hug her again.
The plot is simple: he begs each night
Get back and get started again.
Let the moment come, it shines for them
Their common day, where love begins.
When your love flies away, you understand,
That much is lost, but all in vain
The black and white colors are now in your eyes,
No paint, no paint, it's time out.
My feelings are left alone
As usual I was waiting for you at home, but true to you,
But not in the dreams in which you come again and again
I want to hug and hear a gentle word.
But how to turn it all back
Change that time my life is without loss.
Hold your palms in your hands
Kisses are cured of pain, by their pain.
Believe in love, as if you were alive for one day,
Enjoy your eyes every day
Every day give songs, give yourself,
I do everything I can to do everything for you.
The stars were begging and begging for the sky:
You're awake, come back to him
But all the request is no longer necessary
I'm like a flying bird.
Charming morning, quiet at dawn
I flew into the magic world,
Where the stars are falling desire
Where really is an exciting flight.
Sorry to me, my charming sun,
But, unfortunately, I have long been not that
In my soul there is no love
And left alone alone.
The soul is cold, the heart is like ice,
I do not know how to explain it to you
Cold I do not need anything anymore
I will not stop now.