Знаєш, я навіть все-таки рада,
Могли б взагалі не перетнутись серцями
В цьому тісному світі, великому місті.
Хто б нам зарадів тоді? Хто би надав нам змісту?
І всі казали: "Яка вони пара!
І як вони схожі поміж собою!"
І хто би повірив, що ми незабаром
Роз'їдемось блискавкою надвоє?
Знаєш, я довго знайти хотіла
Серця свого твою половину.
Покі шукала, траплялись різні частини тіла:
Красиві ногі, гарні очі, широкі спини.
Знаєш, скільки існує інших,
Яких хотілось би спробувати
На почуття ритму? Та всі обридли,
Покі на світі є ти.
Знаєш, чому я приходила часто?
Завчасно збиралась от неістотних історій
Про наше безмежне, ймовірне, спільне щастя?
Та жодну з них донести була не в змозі.
Половину слів губила в дорозі,
Решту залишала на твоєму порозі.
І ми би, звичайно, купили двокімнатну
На золото мого мовчання.
Були б розумніші - склали би пазл,
А так порізались об кути.
Я тебе впізнала відразу,
Я так хотіла тебе знайти.
You know, I'm even glad
They might not cross their hearts at all
In this small world, big city.
Who would charge us then? Who would provide us with the content?
And everyone said, "What a couple they are!
And how similar they are to each other! "
And who would believe that we are soon
Let's go lightning in two?
You know, I long to find
Your hearts are half.
While searching, there were different parts of the body:
Beautiful legs, beautiful eyes, wide backs.
You know how many others there are,
Which I would like to try
The sense of rhythm? But everyone is sick,
You are still in the world.
Do you know why I came often?
In advance, it gathered from irrelevant stories
About our infinite, probably shared happiness?
But none of them was able to convey.
I was losing half my words on the road,
The rest was left at your doorstep.
And we would, of course, buy a two-room
To the gold of my silence.
They would be smarter - they would make up a puzzle,
And so they cut themselves into corners.
I recognized you right away,
I so wanted to find you.