Ми народжені в стінах зі шлаку й бетону,
Де ховається тиша у вікнах забитих.
Не летять журавлі, та літають ворони,
Доїдаючи з голоду голуба миру.
Уникаючи подиху невиліковних,
Ми стаємо своїми серед тисячі винних.
А під стінами ходять зграї голодних,
Все чекаючи: винесуть чи ми вийдем.
Приспів:
Іскри холодних вогнів,
Ми падаєм поки живі.
Впадем росою на сніг.
Ми сильні, ми вільні,
Людиноподібні, живі.
Ми пишаємось тілом, залежаним тілом,
Ми шукаємо квіти в занедбанім полі,
Наче в сірій пустелі, чекаємо зливи,
Сліпо давлячись хлібом в пошуках солі.
А над нами загралося небо вогнями
Поки землю гасили ми несамовито,
Де ґвалтованих нас ночами і днями,
Наче борошно, кидають через сито.
Приспів.
Mi narodzhenі in the walls of slag and concrete,
Desire to be quiet in our homes.
Do not fly cranes, that litter crows,
Before hunger is blue in the world.
Uniqui podihu nevilіkovnyh,
We are still in the middle of thousands of wineries.
And p_d stіnami go zgraї hungry,
All check: wyness chi we see.
Prispiv:
Скskri cold vognіv,
Mi padada leave alive.
We fall dew on snіg.
My strong, my vіlnі,
Lyudinopodіbnі, alive.
We write, I know, I lay,
Mi shukaєmo quarter in zedbanіm polі,
Nacha in siry pustelі, check zmo,
Slip davlyachis hlіbom in shuffling salt.
And above us the sky began to be scorched
Poki land extinguished nesamovito
De us nights and days
Nacha boroshno, throw through a sieve.
Pripiv