Ти знаєш багато слів,
Ти чуєш багато мов.
Прокляття твої як спів,
Мовчання твоє як скло.
Ти бачив багато стін
І маєш своє вікно.
В епоху зміїних змін
Відчиниться і воно.
Глухий проламаєш кут
Коли вже забракне сил.
Та в тебе є парашут
До пари калічних крил
Ти маєш запас води,
Та навіть напас про-запас
Аби догребти туди,
Де вже починається джаз.
На світі достатньо тем
І темних магічних нот,
І в кожної свій тотем,
І свій потаємний код.
А в тебе нема таємниць.
Ні леза нема, ні меча.
Ти можеш упасти ниц
Від доторку до плеча...
А день – океан без дна,
А світло – море без риб.
Тож просто пірнай з вікна,
Аби полетіти вглиб.
А день – океан без дна,
А світло – море без риб.
Тож просто пірнай з вікна,
Аби полетіти вглиб.
Ты знаешь много слов,
Ты слышишь многие языки.
Проклятие твои как пение,
Молчание твое как стекло.
Ты видел много стен
И тебе твое окно.
В эпоху змеиных изменений
Откроется и оно.
Глухой пробью угол
Когда уже не хватит сил.
И у тебя есть парашют
Под стать каличних крыльев
Ты запас воды,
И даже напас о-фонда
Чтобы догребты туда,
Где уже начинается джаз.
На свете достаточно тем
И темных магических нот,
И у каждого свой тотем,
И свой сокровенный код.
А у тебя нет тайн.
Ни лезвия нету, ни меча.
Ты можешь упасть ниц
От прикосновения к плечу ...
А день - океан без дна,
А свет - море без рыб.
Поэтому просто ныряй из окна,
Чтобы улететь вглубь.
А день - океан без дна,
А свет - море без рыб.
Поэтому просто ныряй из окна,
Чтобы улететь вглубь.