п'ятнадцяте листопада дві тисячі п'ятнадцятого
запам'ятається сонцем і бажанням мінятися –
внутрішньою потребою ставати кращим
інше питання – нащо?
і ще одне – для кого?
хтось би сказав – для Бога.
а я відповім так – передовсім для себе
кайфувати від дрібничок – от хоча би від неба
над моєю головою – бездонного сивого
від вагітних хмар від пташок курсивом –
через небо кирилицею – навскоси
від "не вір не бійся і не проси"
від слів які паруються невимушено і легко
від того що ти – далеко
дуже далеко
від того що пам'ятаю твій голос і запах
що скрадається за мною на лелечих лапах
передовсім – запах а потім вже – решту
від того що у пітьмі мене за руку береш ти
і ведеш за собою уздовж межі
від того що ми чужі
Вірш Сергія Татчина
Музика "Max Richter — November"
the fifteenth of November two thousand and the fifteenth
will be remembered by the sun and the desire to change -
inner need to become better
another question - why?
and one more thing - for whom?
someone would say - for God.
and I will answer yes - first of all for myself
to get high from trifles - at least from the sky
above my head is a bottomless gray
from pregnant clouds from birds italics -
across the sky in Cyrillic - diagonally
from "do not believe do not be afraid and do not ask"
from words that pair effortlessly and easily
from the fact that you are far away
very far
from remembering your voice and smell
creeping after me on stork's paws
first of all - the smell and then - the rest
from the fact that in the dark you take my hand
and you lead along the border
from the fact that we are strangers
Poem by Sergei Tatchin
Music "Max Richter - November"