У вікні
тінню ходить спомин
з темних глибин.
А в мені
повінь весняних вод
ломить береги-повіки.
Нема нічого,
що було б навіки!
Серце, Сонце.
Брати мої, сестри мої,
друзі мої,
пам"ятайте дні сумні.
Парафіном, не воском,
смердять покаянні свічки.
Я не вірю, що доля пробачить.
Я вірю, що я - сама доля.
Зажура.
Занурила в спогад серце моє.
Зажура.
Все, що болить, не чуже, а своє.
Зажура.
Але там, звідки світло летить,
там біжу я.
Там біжу я.
In the window
the shadow walks the memory
from the dark depths.
And in me
flood of spring waters
breaks the shores of the eyelids.
There is nothing
that would be forever!
Heart, Sun.
My brothers, my sisters,
my friends
remember the sad days.
Paraffin, not wax,
penitent candles stink.
I do not believe that fate will forgive.
I believe that I am destiny itself.
Zazhura.
I immersed my heart in the memory.
Zazhura.
Everything that hurts is not someone else's, but your own.
Zazhura.
But where light flies,
I run there.
I'm running there.