Ген в Карпатах є старенька хата
Оминають хату світлі сни
Там і досі мати жде повстанця
Жде свого синочка, жде свого синочка із війни
Тільки друзі бачили в той вечір
Як притис він руку до грудей
Окропила землю кров гаряча
І погасли очі, і погасла синява очей
Не розкажуть їй карпатські кручі
Що гроза над краєм знов стає
Рано-вранці вербонька плакуча
За повстанцем, за повстанцем сльози, сльози ллє
The gene in the Carpathians is an old hut
Avoid light dreams of the house
There is still a rebel waiting for him
Waiting for her son, waiting for her son from war
Only friends saw that evening
How he pressed his hand to the chest
Harvested earth hot blood
And the eyes went out and the blue eyes went out
They will not tell the Carpathian cliffs
What a thunderstorm over the edge again becomes
Early in the morning, the wobbly weeping
The insurgent, after the rebellion, tears, pours tears