Чи був я гетьман, чи твій слуга –
Спасибі, Петре, за булаву!..
Ми нині квити, я не в боргах;
Життя скінчилось – то й не живу...
Життя скінчилось – та лиш моє,
Бо ще не вмерла, бо вже встає,
Розправить плечі земля моя –
З плечей, як муху, змахне царя.
Цікаві, Петре, в нас імена!..
У тій фортеці, що їх єдна,
В твоєму Бурзі, як битий пес,
Стоїш і просиш. щоб я воскрес.
Ну що ти, Петре – чи я Христос?!. –
Душі ж козацькій не помирать;
А кості ляжуть до тих кісток,
На котрих стіни твої стоять.
Ми всі не вічні; близька вже мить,
Коли й тобі хтось шепне: “Пора!..” –
І впаде тіло, душа злетить –
І Бог розсудить Павла й Петра.
Was I a hetman or your servant -
Thank you, Peter, for the mace! ..
We are even now, I am not in debt;
Life is over - I don't even live ...
Life is over - and only mine,
For she is not yet dead, for she is already rising.
My land will spread its shoulders -
From the shoulders, like a fly, sweeps the king.
Interesting, Peter, we have names! ..
In the fortress that unites them,
In your Burga, like a beaten dog,
You stand and ask. that I may rise again.
Well, you, Peter - am I the Christ?!. -
Cossack souls will not die;
And the bones will lie to those bones,
On which your walls stand.
We are not all eternal; the moment is near,
When someone whispers to you: "It's time! .." -
And the body will fall, the soul will fly -
And God will judge Paul and Peter.