Летять секунди, стрілка біжить беззупинно,
Так нестримно йде вперед,
Скільки часу пройти ще повинно,
Щоб злетіти все ж на верх.
Скільки часу блукати у тиші,
Сплітаючи тенета слів,
Які ніякі сили не знищать,
Допоки я ще не згорів.
Я розірву на дві частини світ цей,
Аби знайти нам із тобою місце,
І я не здамся,
Навіть якщо сонце згасне,
Я не дозволю нам з тобою впасти,
Я підпалю вірші, щоб освітити,
Нові дороги загадкових ритмів.
Моє небо зі мною.
Я тримаю його на долоні,
Вся безмежність цього світу на моїх руках,
І навіть сонце сьогодні зовсім не холодне,
І знаєш, я в туманах більше не зникав!
Місто чорно-білих снів палає,
Горить яскравим кольоровим і сліпучим вогнем,
Зникають в димі силуети останні,
На руїнах цих зустрінемо з тобою новий день
Міста чорно-білих снів немає,
Я забув усі старі шляхи,
І ніхто туди вже не потрапить,
Ніяк його вже не знайти.
Залишився один лиш спалах,
Який дістану з голови,
Я розміняю його на реальністю,
І я тут буду не один.
Я розірву на дві частини світ цей,
Аби знайти нам із тобою місце,
І я не здамся,
Навіть якщо сонце згасне,
Я не дозволю нам з тобою впасти,
Я підпалю вірші, щоб освітити,
Нові дороги загадкових ритмів.
Моє небо зі мною.
Я розірву на дві частини світ цей,
Аби знайти нам із тобою місце,
І я не здамся,
Навіть якщо сонце згасне,
Я не дозволю нам з тобою впасти,
Я підпалю вірші, щоб освітити,
Нові дороги загадкових ритмів.
Моє небо зі мною.
Чужы кордони для нас не зіграють різниці,
Адже небо в нас одне, а все решта - дрібниці,
Коридори у думках, а вночі все не спиться,
Прокручую історію із різних позицій,
Так ніби снився дивний сон,
І прокидатись не хотів,
Немов знімаючи кіно,
Перегортав сторінки днів
Так ніби сонце не зійшло,
І задихнулись небеса,
Коли я відстанню вночі,
Перемотав усе назад.
І я знав, що прокинуся наступного ранку,
Щоб мелодія зіграла той відвертий подив,
Я ніколи не соромлюся казати правду,
І з любов'ю намалюю ці прості акорди.
Летать секунды, стрела работает непреднамеренно,
Так безудержно идти вперед,
Сколько времени должно идти,
Летать на вершине.
Сколько времени на тишину бродить,
Смачивая тенденцию слов,
Какие силы не уничтожат,
Пока я еще не сгорел.
Я прорвутся в две части этого мира,
Чтобы найти нас с вами местом,
И я не сдамся,
Даже если солнце уйдет,
Я не позволю нам упасть с тобой,
Я установлю стихи для освещения,
Новые дороги таинственных ритмов.
Мое небо со мной.
Я держу это на ладони,
Вся бесконечность этого мира в моих руках,
И даже сегодня солнце не холодно,
И вы знаете, я не исчез в туманах!
Город черно -белых мечтаний горит,
Ожоги с ярким цветным и ослепительным огнем,
Исчезнуть в дымовых силуэтах
На руинах этих давай встретимся с вами в новый день
Города черно -белых мечтаний нет,
Я забыл все старые пути,
И никто больше не добирается,
Это больше не найдено.
Осталась только одна вспышка,
Кто выходит из головы,
Я меняю это на реальности,
И я не буду здесь один.
Я прорвутся в две части этого мира,
Чтобы найти нас с вами местом,
И я не сдамся,
Даже если солнце уйдет,
Я не позволю нам упасть с тобой,
Я установлю стихи для освещения,
Новые дороги таинственных ритмов.
Мое небо со мной.
Я прорвутся в две части этого мира,
Чтобы найти нас с вами местом,
И я не сдамся,
Даже если солнце уйдет,
Я не позволю нам упасть с тобой,
Я установлю стихи для освещения,
Новые дороги таинственных ритмов.
Мое небо со мной.
Границы границ не будут играть для нас разницы,
В конце концов, небо одно, а все остальное - мелочи,
Коридоры в мыслях, а ночью все не спит,
Прокрутите историю с разных позиций,
Как будто мечтал о странной мечте,
И не хотел проснуться,
Как будто снял фильм,
Перевернулся через страницы дней
Как будто солнце не упало,
И небеса были задохнуты,
Когда я дистанцируюсь ночью,
Он достиг все обратно.
И я знал, что проснусь на следующее утро,
Чтобы заставить мелодию играть этого откровенного сюрприза,
Мне никогда не стыдно говорить правду,
И с любовью я рисую эти простые аккорды.