У тому сквері, де голос твій вперше почув,
У тій кав'ярні в бездонні твої очі пірнув,
У товстих стінах, де з думкою про Тебе заснув,
В той вечір, коли вперше пригорнув
Де в серце твоє вперше зазирнув...
Старим трамваєм, стрічав що місто пробуджене
По тих провулках, до Тебе що привели мене,
Той смак повітря у світлий дивний день поверне
Знайоме місце душу сколихне
І згадка в тілі струмом промайне
А пам'ятаєш, як сніг ліпив у вікно?
А пам'ятаєш? Тоді нам було все одно...
А пам'ятаєш? Як бракувало слів?
Й мій потяг залишав твій нічний Львів.
Усе стало рідним тут.
Я змінюю свій маршрут,
Щоб ще раз на мить зупинитись, де ждуть
Ті спогади, нетлінно що цвітуть.
А пам'ятаєш, як сніг ліпив у вікно?
А пам'ятаєш? Тоді нам було все одно...
А пам'ятаєш? Як бракувало слів?
Я знову повертаюсь в нічний Львів..
Й вітає мене знов твій нічний Львів.
In this square, de voice of your own voice,
U tiy kav'yarnі in your bottomless eyes och pіrnuv,
In comrades, de z dumkoyu about you asleep,
In that evening, if you first stooped
De in your heart zazirnuv first ...
We are an old tram, having schored misto probudzhena
By quietly wired, you were led to me,
That smak povіtrya in svіtliy divny day turn around
Know the heart of the soul
І zgadka in ti l stream
And pam'yataєsh, yak snіg lіpiv vikno?
And pam'yatash? All the same to us ...
And pam'yatash? Yak marriage?
Yi mіy poty zalishav tvіy new Lviv.
All became happy here.
I have my own route,
Scrub me on time again, zapinit, de wait
Ti, tell me, it is not a scho tsvіtut.
And pam'yataєsh, yak snіg lіpiv vikno?
And pam'yatash? All the same to us ...
And pam'yatash? Yak marriage?
I will turn my attention to the new Lviv ..
Y vіtaє mene znov tviy nichny Lviv.