Lyrics Бруно Ферреро - Один із багатьох днів
Views
30
0 people consider the lyrics to be true
0 people consider the lyrics of the song incorrect
The lyrics of the song are provided for your reference Бруно Ферреро - Один із багатьох днів, and also a translation of a song with a video or clip.
Поглянь, мамо! – вигукнула семирічна Марта.
– Зараз, зараз! – автоматично вимовила знервована жінка за кермом, маючи на голові купу справ, що іще очікували на неї вдома.
Потім була вечеря, перегляд телепрограм, купання, телефонні розмови, аж пришов час, коли треба було вкладатись спати.
– Марто, вже час іти в ліжечко!
Дівчинка побігла східцями вгору. Мама вже падала від утоми, та цілуючи її, усе ж знайшла в собі сили, щоб помолитися разом з донечкою. Поправила ковдру.
– Мамусю, забула дати тобі одну річ!
– Даси вранці, – відповіла мама.
Дівчинка невдоволено насупилась.
– Але ж вранці в тебе знову не буде часу!– запротестувала.
– Знайду час, не хвилюйся, – відказала мати, обережно обороняючись.
– Добраніч! – додала й рішуче зачинила двері.
Та все ж не змогла забути сумних очей дитини. Тихесенько повернулась в кімнату до дівчинки. У маленькій дитячій ручці помітила затиснені клаптики паперу. Наблизилась й обережно розтулила долоньку. Дівчинка подерла на дрібненькі шматки велике червоне серце із написаним на ньому віршем, що мав назву: «Чому я люблю свою маму». Жінка старанно зібрала всі клаптики й, наче з дитячої складанки, спробувала скласти пошматований листок паперу. Врешті змогла прочитати, що написала Марта:
«Чому я люблю свою маму»
Навіть як багато працюєш
І мусиш вирішити тисячу справ,
Завжди знаходиш час
Побавитись зі мною.
Люблю тебе, мамо, бо я –
Найважливіша частина Твого дня!
Ці слова глибоко зворушили жінку. За десять хвилин вона знову зайшла в кімнату дівчинки, тримаючи срібну тацю з двома чашками шоколаду і двома шматками торта. Лагідно погладила пухкеньку щічку Марти.
– Що трапилось? – запитала дівчинка, здивована нічними відвідинами.
– Це для тебе, бо ти – найважливіша частина мого дня!
Дівчинка посміхнулась і, трохи надпивши з горнятка, знову заснула.
А хто є найважливішою частиною твого дня?
Із книжки Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі»
– Зараз, зараз! – автоматично вимовила знервована жінка за кермом, маючи на голові купу справ, що іще очікували на неї вдома.
Потім була вечеря, перегляд телепрограм, купання, телефонні розмови, аж пришов час, коли треба було вкладатись спати.
– Марто, вже час іти в ліжечко!
Дівчинка побігла східцями вгору. Мама вже падала від утоми, та цілуючи її, усе ж знайшла в собі сили, щоб помолитися разом з донечкою. Поправила ковдру.
– Мамусю, забула дати тобі одну річ!
– Даси вранці, – відповіла мама.
Дівчинка невдоволено насупилась.
– Але ж вранці в тебе знову не буде часу!– запротестувала.
– Знайду час, не хвилюйся, – відказала мати, обережно обороняючись.
– Добраніч! – додала й рішуче зачинила двері.
Та все ж не змогла забути сумних очей дитини. Тихесенько повернулась в кімнату до дівчинки. У маленькій дитячій ручці помітила затиснені клаптики паперу. Наблизилась й обережно розтулила долоньку. Дівчинка подерла на дрібненькі шматки велике червоне серце із написаним на ньому віршем, що мав назву: «Чому я люблю свою маму». Жінка старанно зібрала всі клаптики й, наче з дитячої складанки, спробувала скласти пошматований листок паперу. Врешті змогла прочитати, що написала Марта:
«Чому я люблю свою маму»
Навіть як багато працюєш
І мусиш вирішити тисячу справ,
Завжди знаходиш час
Побавитись зі мною.
Люблю тебе, мамо, бо я –
Найважливіша частина Твого дня!
Ці слова глибоко зворушили жінку. За десять хвилин вона знову зайшла в кімнату дівчинки, тримаючи срібну тацю з двома чашками шоколаду і двома шматками торта. Лагідно погладила пухкеньку щічку Марти.
– Що трапилось? – запитала дівчинка, здивована нічними відвідинами.
– Це для тебе, бо ти – найважливіша частина мого дня!
Дівчинка посміхнулась і, трохи надпивши з горнятка, знову заснула.
А хто є найважливішою частиною твого дня?
Із книжки Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі»
Посмотри, мама! - воскликнула семилетняя Марта.
- Сейчас, сейчас! - автоматически произнесла нервная женщина за рулем, имея в голове кучу дел, еще ожидали нее дома.
Затем был ужин, просмотр телепрограмм, купание, телефонные разговоры, вплоть пришёл время, когда надо было вкладываться спать.
- Марта, пора идти в кроватку!
Девочка побежала по лестнице вверх. Мама уже падала от усталости, и целуя ее, все же нашла в себе силы, чтобы помолиться вместе с дочкой. Поправила одеяло.
- Мамочка, забыла дать тебе одну вещь!
- Дашь утром, - ответила мама.
Девочка недовольно нахмурилась.
- Но утром у тебя опять не будет времени, - запротестовала.
- Найду время, не волнуйся, - сказала мать, осторожно обороняясь.
- Спокойной ночи! - добавила и решительно закрыла дверь.
И все же не смогла забыть печальных глаз ребенка. Тихонечко вернулась в комнату к девочке. В маленькой детской ручке заметила зажаты клочки бумаги. Подошла и осторожно разжала ладонь. Девочка разорвала на мелкие куски большое красное сердце с написанным на нем стихотворением, который назывался: «Почему я люблю свою маму». Женщина старательно собрала все клочки и, как из детской складанкы, попыталась составить растерзан листок бумаги. В конце смогла прочитать, что написала Марта:
«Почему я люблю свою маму»
Даже как много работаешь
И должен решить тысячу дел,
Всегда находишь время
Поиграть со мной.
Люблю тебя, мама, я -
Важнейшая часть Твоего дня!
Эти слова глубоко тронули женщину. За десять минут она снова зашла в комнату девочки, держа серебряный поднос с двумя чашками шоколада и двумя кусками торта. Ласково погладила пухлую щечку Марты.
- Что случилось? - спросила девочка, удивлена ночными посещениями.
- Это для тебя, потому что ты - самая важная часть моего дня!
Девочка улыбнулась и, немного отпив из кружки, снова уснула.
А кто является важнейшей частью твоего дня?
Из книги Бруно Ферреро «365 коротких историй для души»
- Сейчас, сейчас! - автоматически произнесла нервная женщина за рулем, имея в голове кучу дел, еще ожидали нее дома.
Затем был ужин, просмотр телепрограмм, купание, телефонные разговоры, вплоть пришёл время, когда надо было вкладываться спать.
- Марта, пора идти в кроватку!
Девочка побежала по лестнице вверх. Мама уже падала от усталости, и целуя ее, все же нашла в себе силы, чтобы помолиться вместе с дочкой. Поправила одеяло.
- Мамочка, забыла дать тебе одну вещь!
- Дашь утром, - ответила мама.
Девочка недовольно нахмурилась.
- Но утром у тебя опять не будет времени, - запротестовала.
- Найду время, не волнуйся, - сказала мать, осторожно обороняясь.
- Спокойной ночи! - добавила и решительно закрыла дверь.
И все же не смогла забыть печальных глаз ребенка. Тихонечко вернулась в комнату к девочке. В маленькой детской ручке заметила зажаты клочки бумаги. Подошла и осторожно разжала ладонь. Девочка разорвала на мелкие куски большое красное сердце с написанным на нем стихотворением, который назывался: «Почему я люблю свою маму». Женщина старательно собрала все клочки и, как из детской складанкы, попыталась составить растерзан листок бумаги. В конце смогла прочитать, что написала Марта:
«Почему я люблю свою маму»
Даже как много работаешь
И должен решить тысячу дел,
Всегда находишь время
Поиграть со мной.
Люблю тебя, мама, я -
Важнейшая часть Твоего дня!
Эти слова глубоко тронули женщину. За десять минут она снова зашла в комнату девочки, держа серебряный поднос с двумя чашками шоколада и двумя кусками торта. Ласково погладила пухлую щечку Марты.
- Что случилось? - спросила девочка, удивлена ночными посещениями.
- Это для тебя, потому что ты - самая важная часть моего дня!
Девочка улыбнулась и, немного отпив из кружки, снова уснула.
А кто является важнейшей частью твоего дня?
Из книги Бруно Ферреро «365 коротких историй для души»