Передосінній дощ
Тривав не більше двадцяти хвилин.
Через дорогу магазин.
Вина. Червоного чи білого вина.
Ну що ж.
Тримав міцніше,
А виявилось – ні.
Сумне кіно. Сумні думки.
Хіба втекти, не знаючи куди хіба.
Після дощу слів не знайду потрібних.
Як на біду люди ідуть на рівних.
Дощ. Осінь.
Блискавка навпіл світ.
Дощ краплями змивав з асфальту бруд,
потворні кольори споруд.
Слова написані без зайвостей. Дива.
Самосуд.
Найвища міра внутрішніх застуд,
залежна від сердечних амплітуд.
Але дощем змиває все, окрім тебе.
Після дощу слів не знайду потрібних.
Як на біду люди ідуть на рівних.
Дощ. Осінь.
предосенний дождь
Длился не более двадцати минут.
Через дорогу магазин.
Вина. Красного или белого вина.
Ну что же.
Держал крепче,
А оказалось - нет.
Грустное кино. Грустные мысли.
Разве убежать, не зная куда бы.
После дождя слов не найду нужных.
Как на беду люди идут на равных.
Дождь. Осень.
Молния пополам мир.
Дождь каплями смывал с асфальта грязь,
уродливые цвета сооружений.
Слова написаны без излишеств. Чудеса.
Самосуд.
Высшая мера внутренних простуд,
зависимая от сердечных амплитуд.
Но дождем смывает все, кроме тебя.
После дождя слов не найду нужных.
Как на беду люди идут на равных.
Дождь. Осень.