Поставив собі металопластикові очі –
Новий підхід, хоча ідея не нова:
Залишити світ по-за собою… І я хочу
Маленький бункер край села.
Поставив собі металопластикові вуха,
Тихо тепер, ніякий звук не долина,
І будь-який крик притишить до дзижчання мухи
Маленький бункер край села.
В мозок поставив Доктора Веба,
Не для понтів, а щоб не боліла голова,
Тільки тепер для щастя треба
Маленький бункер край села.
Поставив собі металопластикове серце –
Може, глухе, але, принаймні, на віка,
Тому що безпека – головне, а в ній найперше –
Маленький бункер край села.
Через пітьму, через тумани,
Світить мені надії зіронька мала,
Раєм земним для мене стане
Маленький бункер край села.
I got my plastic eyes -
A new approach, though the idea is not new:
Leave the world behind ... And I want to
A small bunker near the village.
I got my plastic ears
Quiet now, no sound is the valley,
And any cry will silence the whistle of the fly
A small bunker near the village.
Put Dr. Webb in the brain,
Not for the punts, but for the sore head,
Only now for happiness it is necessary
A small bunker near the village.
I got myself a metal-plastic heart -
Maybe deaf, but at least for ages,
Because safety is the main thing, and first of all -
A small bunker near the village.
Through darkness, through fogs,
My hope is shining bright,
It will become a heavenly paradise for me
A small bunker near the village.