Сонце.
Я ховаю твій поцілунок на щоці під своєю долонькою. Наче то є великий скарб. Від усіх людей. Нишком: "Він тільки мій!"
Закриваю очі від незвіданої насолоди, наче твої гарячі й до божевілля ніжні уста ще досі обпікають жаром мою невинність.
"Ти промінчик щастя у моєму житті" - ти потайки мені написав. І від тих слів я тану, наче шматок льоду...ні, від твого поцілунку і вже вся мокра! "А ти...ти ж сонце в моєму житті."
Так розтопив, так запалив, пригрів, пропік наскрізь своїм теплом моє тіло.
Знову заплющую очі - жмурюсь, поки та солодка посмішка нарешті втопить мене в щирості. Не відкриваю...бо тільки так просто зараз зможу милуватись твоїми котячими очиськами. Такі хтиві, такі заманливі розпалюють мою жагу знову і знов.
Сонце.
Я тебе хочу.
Солнце.
Я скрываю твой поцелуй в щеку под ладони. Как будто есть большое сокровище. От всех людей. Большим пальцем: «Он только мой!»
Я закрываю глаза от неизвестного удовольствия, как будто твое горячие и безумие нежного рта все еще сжигают мою невиновность.
«Ты луч счастья в моей жизни» - ты тайно написал мне. И из этих слов я загораю, как кусок льда ... нет, от вашего поцелуя и все влажно! «А ты ... ты солнце в моей жизни».
Такой растопленный, такой освещенный, согретый, обертывание моего тепла - мое тело.
Я снова закрываю глаза - я исчезаю, пока сладкая улыбка наконец утопила меня от искренности. Я не открываю ... потому что только сейчас я могу восхищаться целями вашей кошки. Такая похоть, такая заманчивая, снова и снова зажигает мою жажду.
Солнце.
Я хочу тебя.