я боюсь не дожити до тридцяти
і не обрати свою надію
де я і ти, собака, ліжко, бинти,
і миючий засіб від самоти
мрію
про візерунки біля вікна, які ти колись побачиш
і про цю зиму, яку ми зустрінемо натще
а серце б'ється, як стуки гільз кулеметних
об землю, на якій ми також помирали
ти дивитимешся на мене поглядом зачарованим,
до серцевої недостатності, з усіма тривогами
а я просто стану на коліна і поцілую в живіт
і буде в нас три донечки і три синочки,
багато іграшок, щастя, каро-зелені очі
(хтось сховався, а хтось підскочив)
і тепер ти знаєш, чого я хочу
тепер ти знаєш, чому живу
я боюсь не дожити до тридцяти,
але в мене є Ти...
i'm afraid not to live to thirty
and do not choose your hope
where I and you, dog, bed, bandages,
and detergent from loneliness
dream
about the window patterns you will ever see
and about this winter, which we will meet in the fast
and the heart beats like the sound of machine guns
the land on which we also died
you will look at me with a fascinated look,
to heart failure, with all anxiety
and I'll just kneel and kiss my stomach
and we will have three daughters and three sons,
lots of toys, happiness, brown eyes
(someone hid but someone jumped)
and now you know what I want
now you know why I live
I'm afraid not to live to thirty,
but I have You ...