ч.1
Переплетеною на шиї осінню
воскресає ніч
Твої очі ледве встигають наповнюватися листям
роз'ятрюючи кожен передостанній подих
вразливою самотністю
в той час як
дощові попередження відчайдушно
пролітають повз
(а хто ж їм заборонить?)
...
Лише б ніч не розлучила ці дві зорі
які ненароком були названі
нашими
ч.2
Колір твоїх очей пронизує,
не дає заснути
Вечір занадто короткий, аби турбуватись
що буря не стихне
знаєш, я вірю тобі
лиш
огорнись простирадлом
і ця ніч
стане нашою
Part 1
Autumn woven around his neck
resurrects the night
Your eyes barely have time to fill the leaves
irritating every penultimate breath
vulnerable loneliness
while
rain warnings are desperate
fly past
(and who forbid them?)
...
Only the night would not separate these two stars
which were accidentally named
ours
Part 2
The color of your eyes pierces,
does not allow to fall asleep
The evening is too short to worry
that the storm will not abate
you know, I believe you
only
turn around with a sheet
and this night
will become ours