Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці,
Бо на вечорницях дівки чарівниці!
Котрая дівчина чорні брови має, |
То тая дівчина усі чари знає. | (2)
У неділю рано зіллячко копала,
А у понеділок переполоскала,
Прийшов вівторок - зіллячко зварила, |
А в середу рано Гриця отруїла. | (2)
Як прийшов четвер - та вже Гриць помер.
Прийшла п'ятниця - поховали Гриця.
А в суботу рано мати дочку била: |
"Ой, Нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?" | (2)
"Ой мамо, мамо, Гриць жалю не має,
Нащо ж Гриць, мамо, разом двох кохає!
Нехай він не буде ні їй, ні мені, |
Нехай достанеться Гриць сирій землі! | (2)
Оце тобі, Грицю, я так і зробила,
Що через тебе мене мати била!
Оце ж тобі, Грицю, за теє заплата - |
Із чотирьох дощок дубовая хата!" | (2)
Ой не ходи, Григорий, да и на вечерницы,
Потому на вечеринках девушки волшебницы!
Котрая девушка черные брови имеет, |
Так тая девушка все чары знает. | (2)
В воскресенье рано зелье копала,
А в понедельник переполоскала,
Пришел вторник - зелье сварила, |
А в среду рано Григория отравила. | (2)
Придя четверг - и уже Григорий умер.
Пришла пятница - похоронили Григория.
А в субботу рано иметь дочь била: |
"Ой, зачем же ты, доченька, Григория отравила?" | (2)
"Ой мама, мама, Григорий сожалению нет,
Зачем же Гриша, мама, вместе двух любит!
Пусть он не будет ни ей, ни мне, |
Пусть достанется Григорий сырой земле | (2)
Вот тебе, Гриша, я так и сделала,
Что за тебя меня мать била!
Вот тебе, Гриша, по тее возмездие - |
Из четырех досок дубовая дом! "| (2)