Lyrics Олег Короташ - Міст Понте-Веккьо
Views
57
0 people consider the lyrics to be true
0 people consider the lyrics of the song incorrect
The lyrics of the song are provided for your reference Олег Короташ - Міст Понте-Веккьо, and also a translation of a song with a video or clip.
Міст Понте-Веккьо
Коли зустрів подорожник, він зріс в шпарині
між бруку, що веде на древній міст, –
земне життя пройшов до половини:
вже менше лірик, більше мораліст.
А що, – говорити про це у пеклі?..
Додайте кохання за бізнес-планом,
і нíкому буде гатити греблі.
Поети – в лірику; покидьки – в храми.
Нам вили, як граблі. Бо то з переляку
ракеті в туманах спустили віжжі,
і знов повторили Катин полякам –
звитягою дурнів над бездоріжжям.
Зростай, подорожнику! Дні короткі,
наче відстані між поїздами.
Я писав про нитку – Донбас-Солотвин…
Сьогодні це нитка між казанами.
Ти помреш подорожнику. Хто раніше!..
Я би вишив тебе, наче герб, на шкірі.
Але шкіра – тлінна. Душа – ще гірше, –
бурдюк з лайном, хоча, ніби, вірив.
Мовчиш, подорожнику… Дай присяду
поруч дороги. Скажи що-небудь.
Ряд випав з мене, чи я – із ряду…
Сьогодні вислухай, слів не гребуй.
Кажеш важливо – туди дорога –
у котрої немає стін, –
дорога єдина, як тінь одного…
Чи справжній шлях, – це шлях з колін.
І що символи світу – блудниця і митар –
коли міст перейшли – Єва й Адам.
Під мостом ріка, наче піт, що витер
по сотворенні світу своїм волам.
Від сотворення світу що змінилось:
Вавилон? Єрихон? Содом?
Трикутник і циркуль, як контур вилиць,
де в очах – чорна ртуть колон.
Але тссс… про це можна лише шепотіти
тихше шелесту суконь набожних дам,
що моляться в храмах за армії світу,
від котрих врятуватись лише голубам.
І летять голуби, наче вісники радять, –
несуть листоноші сльозу тирану.
А що б написала Алілуєва Надя
у листі до фройляйн Єви Браун?..
2010
Коли зустрів подорожник, він зріс в шпарині
між бруку, що веде на древній міст, –
земне життя пройшов до половини:
вже менше лірик, більше мораліст.
А що, – говорити про це у пеклі?..
Додайте кохання за бізнес-планом,
і нíкому буде гатити греблі.
Поети – в лірику; покидьки – в храми.
Нам вили, як граблі. Бо то з переляку
ракеті в туманах спустили віжжі,
і знов повторили Катин полякам –
звитягою дурнів над бездоріжжям.
Зростай, подорожнику! Дні короткі,
наче відстані між поїздами.
Я писав про нитку – Донбас-Солотвин…
Сьогодні це нитка між казанами.
Ти помреш подорожнику. Хто раніше!..
Я би вишив тебе, наче герб, на шкірі.
Але шкіра – тлінна. Душа – ще гірше, –
бурдюк з лайном, хоча, ніби, вірив.
Мовчиш, подорожнику… Дай присяду
поруч дороги. Скажи що-небудь.
Ряд випав з мене, чи я – із ряду…
Сьогодні вислухай, слів не гребуй.
Кажеш важливо – туди дорога –
у котрої немає стін, –
дорога єдина, як тінь одного…
Чи справжній шлях, – це шлях з колін.
І що символи світу – блудниця і митар –
коли міст перейшли – Єва й Адам.
Під мостом ріка, наче піт, що витер
по сотворенні світу своїм волам.
Від сотворення світу що змінилось:
Вавилон? Єрихон? Содом?
Трикутник і циркуль, як контур вилиць,
де в очах – чорна ртуть колон.
Але тссс… про це можна лише шепотіти
тихше шелесту суконь набожних дам,
що моляться в храмах за армії світу,
від котрих врятуватись лише голубам.
І летять голуби, наче вісники радять, –
несуть листоноші сльозу тирану.
А що б написала Алілуєва Надя
у листі до фройляйн Єви Браун?..
2010
Мост Понте-Веккьо
Когда встретил подорожник, он вырос в скважине
между мостовой, ведущей на древний мост, -
земная жизнь прошел до половины:
уже меньше лирик, больше моралист.
А что, - говорить об этом в аду? ..
Добавьте любви по бизнес-плану,
и нíкому будет бить плотины.
Поэты - в лирике; отбросы - в храмы.
Нам выли, как грабли. Ибо от испуга
ракете в туманах спустили вижжи,
и вновь повторили Катин полякам -
победой дураков над бездорожьем.
Расти, подорожника! Дни короткие,
как расстояния между поездами.
Я писал о нить - Донбасс Солотвино ...
Сегодня это нить между котлами.
Ты умрешь подорожника. Кто раньше! ..
Я бы вышил тебя, как герб, на коже.
Но кожа - бренна. Душа - еще хуже, -
бурдюк с дерьмом, хотя, вроде, верил.
Молчишь, подорожника ... Дай присяду
рядом дороги. Скажи что-нибудь.
Ряд выпал из меня, я - с ряда ...
Сегодня выслушай, слов не хочет.
Говоришь важно - туда дорога -
в которой нет стен, -
дорога единственная, как тень друга ...
Настоящий путь - это путь с колен.
И что символы мира - блудница и мытарь -
когда мост перешли - Ева и Адам.
Под мостом река, как пот, вытер
по сотворении мира своим вола.
От сотворения мира изменилось:
Вавилон? Иерихон? Содом?
Треугольник и циркуль, как контур скул,
где в глазах - черная ртуть колонн.
Но тссс ... об этом можно только шептать
тише шелеста платьев набожных женщин,
молящихся в храмах по армии мира,
от которых спастись только голубям.
И летят голуби, как вестники советуют, -
несут почтальоны слезу тирану.
А что бы написала Аллилуева Надя
в письме к фройляйн Евы Браун? ..
2010
Когда встретил подорожник, он вырос в скважине
между мостовой, ведущей на древний мост, -
земная жизнь прошел до половины:
уже меньше лирик, больше моралист.
А что, - говорить об этом в аду? ..
Добавьте любви по бизнес-плану,
и нíкому будет бить плотины.
Поэты - в лирике; отбросы - в храмы.
Нам выли, как грабли. Ибо от испуга
ракете в туманах спустили вижжи,
и вновь повторили Катин полякам -
победой дураков над бездорожьем.
Расти, подорожника! Дни короткие,
как расстояния между поездами.
Я писал о нить - Донбасс Солотвино ...
Сегодня это нить между котлами.
Ты умрешь подорожника. Кто раньше! ..
Я бы вышил тебя, как герб, на коже.
Но кожа - бренна. Душа - еще хуже, -
бурдюк с дерьмом, хотя, вроде, верил.
Молчишь, подорожника ... Дай присяду
рядом дороги. Скажи что-нибудь.
Ряд выпал из меня, я - с ряда ...
Сегодня выслушай, слов не хочет.
Говоришь важно - туда дорога -
в которой нет стен, -
дорога единственная, как тень друга ...
Настоящий путь - это путь с колен.
И что символы мира - блудница и мытарь -
когда мост перешли - Ева и Адам.
Под мостом река, как пот, вытер
по сотворении мира своим вола.
От сотворения мира изменилось:
Вавилон? Иерихон? Содом?
Треугольник и циркуль, как контур скул,
где в глазах - черная ртуть колонн.
Но тссс ... об этом можно только шептать
тише шелеста платьев набожных женщин,
молящихся в храмах по армии мира,
от которых спастись только голубям.
И летят голуби, как вестники советуют, -
несут почтальоны слезу тирану.
А что бы написала Аллилуева Надя
в письме к фройляйн Евы Браун? ..
2010