У мене чим важче,тим більше посміхаюсь,розкидаю
себе намистом в густому,забитому ідіомами просторі.
І,ніби навмисно,заїдаю алкоголь спеціями,що найкраще терпкими та гострими!
Мені немає про що з тобою мовчати,твій годинник на стіні у вітальні
зупиняється завжди рівно о п'ятій.
Гувернантка приносить свіжовбиті нарциси,
заварює сонний чай,пелюстками магнезії в чашці розп'ятий.
Я кидаю тобі у обличчя повні жмені сирого рису,
щоб зачерствілі гримаси змінились на нові полотна.
Залишаюсь знову голодна,але безодня в шлунку тамується з часом
вкотре.
Білизна чомусь не сохне,вона ще досі мокра всмоктує соки.
Які ти,мов перестиглі фрукти,пускаєш...
Присмак на вустах подряпаний шматками спаленого цукру,
я відчуваю себе м'якою канапою,на яку ти завжди сідаєш
не повністю,тільки з краю.
Тут немає землі,тут небо з одного і з іншого боку...
З нижнього ллється дощ,а верхнє вкрите медовими сотами.
Десь посередині Muse...як Бог,мікрофонними дротами
на твоє серце і вуха намотаний.
The harder I get, the more I smile, scatter
himself a necklace in the dense, idiotic space.
And, as if on purpose, I eat alcohol with the spices that are best tart and sharp!
I have nothing to say about you, your watch on the wall in the living room
stops always at exactly five.
The governess brings fresh daffodils,
brewed sleepy tea, magnesium petals crucified in a cup.
I throw in your face full handfuls of raw rice,
to make the blush grimaces change to new canvases.
I remain hungry again, but the abyss in the stomach tends to change over time
again.
The linen for some reason does not dry, it is still wet soaking up the juices.
What kind of fruit are you letting in ...
Taste on the lips scratched with pieces of burnt sugar,
I feel like the soft sofa you always sit on
not completely, just from the edge.
There is no earth here, there is heaven on one side and the other ...
The bottom pours rain and the top is covered with honeycombs.
Somewhere in the middle of the Muse ... like God, with microphone wires
on your heart and ears are wound.