На вустах розливається кава,
фарбуючи їх у багряне.
Крізь щілинки на них,пульсуючи,жваво
тече присмак...
Тоді здається,що ти майже п'яна,
що наче хтось з середини висмикнув
твою совість і гарячим ковтком її отямив...
Сідаєш в таксі на заднє сидіння так спокійно,
ніби не помічаєш як водій смакує тебе поглядом,
дивлячись у люстерко на лобовому склі.
Дешево і надійно...
В принципі,так як і всі.
Стабільно нестерпно тримаєш гаманець в руці,
щоб біля дому нарешті спитати:
-Скільки?
Відчиняєш шафу,наче вікна на весні,
а у ній ще досі зношені й безнадійно старі сукні...
Дивишся в неї і бачиш ,як уві сні
ідуть минулі та приходять наступні...
проте,всі твої
дні.
Навшпиньках...і затерпають ступні.
Каро-червоні,розмиті думками очі,
над ними зволожені маслом повіки...
Не важливо-хочеш цього,чи не хочеш,
але!
Ти настільки сьогодні красива,
що зупиняється серце і треба приймати ліки.
Coffee is spilled on the lips,
dyeing them in dye.
Through the slits on them, throbbing, lively
there is a taste ...
Then you seem almost drunk,
as if someone had pulled out from the middle
your conscience and hot swallow it wiped away ...
You sit in the backseat taxi so calmly,
as if you do not notice how the driver looks at you,
looking in the mirror on the windshield.
Cheap and reliable ...
Basically, just like everyone.
You are constantly holding your purse in your hand,
to finally ask at home:
-How many?
You open the closet like a window in the spring,
and she still has worn and hopelessly old dresses ...
You look at it and you see, as in a dream
past are coming and next are coming ...
however, all yours
days.
On their feet ... and their feet are closed.
Caro-red, thought-blurred eyes,
over them moistened with oil forever ...
It doesn't matter whether you want it or not,
but!
You are so beautiful today,
that stops the heart and needs to take medication.