Lyrics Леона Вишневська - Мовчати
Views
23
0 people consider the lyrics to be true
0 people consider the lyrics of the song incorrect
The lyrics of the song are provided for your reference Леона Вишневська - Мовчати, and also a translation of a song with a video or clip.
Знаєш, є такий подих...
на зрізі губної помади.
Коли ти нею ніжно контур обводиш,
коли власні вуста, наче трояндовим маслом гладиш.
Груди хвилею піднімаються вгору,
пасмо рудого волосся неслухняно падає вниз.
Я обожнюю, коли ти так тихо і хрипло говориш,
немов під ногами нишком тріскає сухий хмиз.
Я ховаю до скриньки дві манірні, зухвалі сережки,
які ти нестерпно любиш мені одягати у вуха.
А ще, пам'ятаєш.квартиру, в якій ти колись донедавна мешкав?
Як забував вимикати у ній світло, яку музику щоночі слухав?
Здається, що від спогадів залишились непомітні рештки...
Ніби на підвіконнику непритомні від спеки мухи...
Засоромлені поцілунками шия та вилиці, відчинені навстіж
спраглі на спокій аптеки...
А ще пам'ятаєш,нашу улюблену вулицю?Гірчичний будинок
з терасою на даху?
Дешевий, подріблений в безодні сумки солоний крекер?
Пам'ятаєш як важко ти тоді зітхнув,
яким приреченим було твоє лице,
коли я вкотре цитувала напам'ять Сенеку:
"Цезарю багато чого не дозволено саме тому, що йому дозволено все."
на зрізі губної помади.
Коли ти нею ніжно контур обводиш,
коли власні вуста, наче трояндовим маслом гладиш.
Груди хвилею піднімаються вгору,
пасмо рудого волосся неслухняно падає вниз.
Я обожнюю, коли ти так тихо і хрипло говориш,
немов під ногами нишком тріскає сухий хмиз.
Я ховаю до скриньки дві манірні, зухвалі сережки,
які ти нестерпно любиш мені одягати у вуха.
А ще, пам'ятаєш.квартиру, в якій ти колись донедавна мешкав?
Як забував вимикати у ній світло, яку музику щоночі слухав?
Здається, що від спогадів залишились непомітні рештки...
Ніби на підвіконнику непритомні від спеки мухи...
Засоромлені поцілунками шия та вилиці, відчинені навстіж
спраглі на спокій аптеки...
А ще пам'ятаєш,нашу улюблену вулицю?Гірчичний будинок
з терасою на даху?
Дешевий, подріблений в безодні сумки солоний крекер?
Пам'ятаєш як важко ти тоді зітхнув,
яким приреченим було твоє лице,
коли я вкотре цитувала напам'ять Сенеку:
"Цезарю багато чого не дозволено саме тому, що йому дозволено все."
Знаешь, есть такой дух ...
на срезе губной помады.
Когда ты ею нежно контур обводишь,
когда собственные уста, как розовым маслом гладишь.
Грудь волной поднимаются вверх,
прядь рыжих волос непослушно падает вниз.
Я обожаю, когда ты так тихо и хрипло говоришь,
словно под ногами исподтишка трескается сухой хворост.
Я прячу в ящик две чопорные, дерзкие серьги,
которые ты невыносимо любишь мне одевать в уши.
А еще, памьятаеш.квартиру, где ты когда-то до недавнего времени жил?
Как забывал выключать в ней свет, какую музыку каждую ночь слушал?
Кажется, что от воспоминаний остались незаметны остатки ...
Будто на подоконнике сознания от жары мухи ...
Посрамились поцелуями шея и скулы, открыты настежь
жаждущие на покой аптеки ...
А помнишь, нашу любимую улицу? Горчичный дом
с террасой на крыше?
Дешевый, измельченный в бездны сумки соленый крекер?
Помнишь как трудно ты тогда вздохнул,
которым обреченным было твое лицо,
когда я в очередной раз цитировала наизусть Сенеку:
"Цезарю многое не позволено именно потому, что ему позволено все."
на срезе губной помады.
Когда ты ею нежно контур обводишь,
когда собственные уста, как розовым маслом гладишь.
Грудь волной поднимаются вверх,
прядь рыжих волос непослушно падает вниз.
Я обожаю, когда ты так тихо и хрипло говоришь,
словно под ногами исподтишка трескается сухой хворост.
Я прячу в ящик две чопорные, дерзкие серьги,
которые ты невыносимо любишь мне одевать в уши.
А еще, памьятаеш.квартиру, где ты когда-то до недавнего времени жил?
Как забывал выключать в ней свет, какую музыку каждую ночь слушал?
Кажется, что от воспоминаний остались незаметны остатки ...
Будто на подоконнике сознания от жары мухи ...
Посрамились поцелуями шея и скулы, открыты настежь
жаждущие на покой аптеки ...
А помнишь, нашу любимую улицу? Горчичный дом
с террасой на крыше?
Дешевый, измельченный в бездны сумки соленый крекер?
Помнишь как трудно ты тогда вздохнул,
которым обреченным было твое лицо,
когда я в очередной раз цитировала наизусть Сенеку:
"Цезарю многое не позволено именно потому, что ему позволено все."