Хотілося написати вірш для тебе пафосно і цікаво,
Щоб у ньому зірки горіли і гріли, як кава в термосі,
Щоб його друкували в хрестоматіях і частіше перекладали,
Читали на мітингах, поминках, ювілеях і в День Незалежності;
Хотілось створити тобі релігію і стати її пророком,
Малювати з тебе ікони, творити дива зухвалі,
І я сидів ночами перед своїм добитим лептопом,
Підбирав слова і дивився на тебе, поки ти спала.
І сидів я так довго, що врешті кинув курити,
І за вікном моїм літо нечутно змінилось на осінь,
А я пестив і цілував тебе, не минаючи ані титли, роздягав і вночі вкривав твої ноги босі.
І ось щойно тепер, вночі, у цім світлі місячнім,
Ти сказала мені те, задля чого, напевно, й існує мова "Коханий, у мене затримка місячних".
І я відповів, що це просто — чудово.
I wanted to write a poem for you pathetically and interestingly,
That in it the stars burned and warmed up, like coffee in a thermos,
To be printed in the textbooks and translate more often
Read at rallies, mourns, anniversaries and on Independence Day;
I wanted to create a religion for you and become her prophet,
Draw with you icons, create miraculous courage,
And I sat at night in front of my finished laptop,
Picking up the words and looking at you while you were asleep.
And I sat for so long that I finally gave up smoking,
And in the summer, my summer did not change much in the autumn,
And I caressed and kissed you, not knocking any titties, undressed and covered your legs in the bare at night.
And now, now, at night, in this light moonlight,
You told me what, for sure, is the language & quot; Beloved, I have a lunar delay & quot ;.
And I replied that it was just - great.