Пір’я з неба тихо розлетілось
Даючи дорогу для дощу,
Сльози неба в хмарах притаїлись,
Повернись, я все прощу.
Осінь з літом знову посварились,
Пролилась отрута слів нажаль,
Божевілля почуттів скінчились,
Залишилась лиш печаль,
І мелодія, і мелодія.
Знову на душі нема спокою,
Знову серце згадує той час,
Де літали в хмарах ми з тобою,
Де не буде більше нас.
В холоді людей один блукаю,
Місяць вішає зірок кришталь,
В смутку ночі знов тебе шукаю,
Та знайшлася лиш печаль,
І мелодія, і мелодія.
Перья с неба тихо лелели
Давая дорогу для дождя,
Слезы неба в облаках повешены,
Вернись, я все прощу.
Осень с летом снова ссорилась,
Яд слов, к сожалению, сарай,
Безумие чувств закончилось,
Осталась только грусть,
И мелодия и мелодия.
Опять в душе нет отдыха,
Снова сердце помнит время,
Где мы летали в облаках, которые мы с тобой,
Где не будет больше.
В холоде одного блуждания людей бродят,
Месяц висит звезды Кристалла,
В грусти ночи снова я ищу тебя,
И была только грусть,
И мелодия и мелодия.